"23" січня 2023 р. Справа №336/571/22
Провадження №2/336/961/2023
про залишення позовної заяви без руху
23 січня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановила:
Позивачка ОСОБА_1 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить: 1) здійснити поділ майна, а саме: земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:07:002:0033, площею 0.0095 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель; 2) визнати за собою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки
Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. ст. 175 та 177 ЦПК України.
Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що під час перебування її у шлюбі з відповідачем, ними як подружжям було придбано вищевказану земельну ділянку. Після розірвання шлюбу, сторони не можуть дійти згоди щодо її розподілу, у зв'язку з чим, вона вимушена звернутись з вказаним позовом до суду.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В обґрунтування законності звернення з відповідним позовом до суду, до позову додано наступні документи: сканкопія паспорта та РНОКПП позивачки та відповідача, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2014 про розірвання шлюбу, свідоцтва про одруження, відповідь щодо запиту інформації про перегляд ділянок, відповідно до якого дані про ідентифікацію особи в електронному кабінеті не співпадають з інформацією власників (або землекористувачів) вказаної земельної ділянки 2310100000:07:002:0033 в Державному кадастрі, тому отримати доступ до запитуваної інформації за допомогою даного сервісу не має можливості.
Проте, в обґрунтування своїх вимог позивачкою не долучено до позову правовстановлюючого документу, з якого б вбачалося, що подружжям дійсно за час шлюбу було придбано спірну земельну ділянку, хто є її власником, тощо.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинне бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачкою не надано клопотання про витребування відповідних доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
Також, суд звертає увагу на те, що зазначену позовну заяву було скеровано до суду через систему «Електронний суд».
26 листопада 2010 року рішенням Ради суддів України № 30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого Державною судовою адміністрацією України 26 листопада 2010 року.
Положення про автоматизовану систему документообігу суду введено в дію з 01 січня 2011 року.
Статтею 43 ЦПК України закріплені права та обов'язки учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7, 8, 9 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасник справи наділений правом подавати до суду документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 175 ЦПК України визначений порядок подання позовної заяви, а саме: позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Тобто, обмеження встановлені ст. 43 ЦПК України (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом) на подання документів в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, знаходять своє відображення в ч. 2 ст. 175 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, яка визначає порядок подання позовної заяви до суду та виключає можливість подання позовної заяви в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Окрім того, виходячи із положень ч. 7 ст. 43 ЦПК України, відповідно до якої, учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним (об'єм файлу), суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
З даної норми Закону вбачається наявність обов'язку суду щодо направлення учасникам справи копій відповідних документів.
При цьому, відповідно до Розділу ХI Положення про автоматизовану систему документообігу суду учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
З вищенаведеного вбачається, що суд зобов'язаний направити іншим учасникам судового процесу копії електронних документів (позовна заява з додатками, тощо) на зареєстрований електронний кабінет учасника судового процесу.
При цьому, представником позивача в позовній заяві не надано відомостей про реєстрацію відповідача в підсистемі «Електронний суд», що унеможливлює скерування відповідачу позовної заяви і копій додатків до неї в електронній формі, проведення розгляду справи за матеріалами судової справи в електронній формі.
Таким чином, у разі подання позовної заяви до суду за допомогою зареєстрованого електронного кабінету без зазначення відомостей про електронні кабінети інших учасників справи, суд позбавлений можливості виконати покладений на нього обов'язок направлення копій відповідних документів іншим учасникам справи та наявність підтвердження їх отримання іншими учасниками судового процесу, а від так, у такому випадку подана позовна заява, підлягає залишенню без руху.
Тобто, позивачкою не зазначено офіційної електронної адреси відповідача, зареєстрованої відповідно до вимог законодавства, а також не надано доказів направлення на його адресу копії позову з додатками.
Згідно з п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо останній підлягає грошовій оцінці. При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України вказує на те, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
3 позовних вимог вбачається, що позивачка ОСОБА_1 просить здійснити поділ земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:002:0033, площею 0.0095 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель) та визнати за собою право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.
Ця позовна вимога має майновий характер та підлягає грошовій оцінці.
У позовній заяві ціна позову зазначена у сумі 10000 гривень, проте доказів справи судового збору до матеріалів справи не подано.
Ціна позову про визнання права власності повинна бути визначена на підставі звіту про ринкову вартість, наданого відповідною оціночною установою, яка має відповідні дозвільні документи на проведення оціночної вартості майна.
Проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.
Відповідно до пп.1 п.1 зазначеної постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Згідно з пп.4 п.1 постанови, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча б за однією з таких спеціалізацій у межах напряму «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» і напряму «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності».
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Позивачкою до матеріалів позовної заяви не додано жодного звіту про оцінку майна, що підлягає виправленню, оскільки саме від оцінки вартості майна, яка буде зазначена у звіті залежить розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачці при зверненні з вказаним позовом до суду.
Позивачка додає до позовної заяви відповідь щодо запиту інформації про перегляд ділянок, відповідно до якого дані про ідентифікацію особи в електронному кабінеті не співпадають з інформацією власників (або землекористувачів) вказаної земельної ділянки 2310100000:07:002:0033 в Державному кадастрі, тому отримати доступ до запитуваної інформації за допомогою даного сервісу не має можливості.
Суд звертає увагу позивачки на те, що в пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
У той же час у позовній заяві позивачка вказує на те, що на момент подання позовної зави встановити ціну земельної ділянки неможливо з вищевказаних причин.
Суд звертає увагу позивачки на те, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна або цінова довідка.
З позовної заяви та додатків до неї не вбачається даних щодо актуальної вартості спірного житлового будинку чи проведення будь-якої оцінки цього майна.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява не містить доказів зазначеної ціни позову, а також відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову.
Суд наголошує позивачці на те, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Отже, позивачці необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги у розмірах, визначених відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» та виходячи з дійсної /ринкової/ вартості спірного майна і надати до суду підтверджуючі документи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання необхідних доказів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 185, 260 ЦПК, суддя,-
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачці строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова