"23" січня 2023 р.
Справа № 336/557/23
Провадження № 2-о/336/92/2023
про залишення заяви без руху
23 січня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, -
встановила:
Представник заявниці - адвокат Скляр М.І. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, перевіривши виконання вимог ст.175-177 ЦПК України, суддя встановила, що подана заява підлягає залишенню без руху у зв'язку наступним.
Відповідно до положень ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Так, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб (мати заявниці, органи РАЦС, тощо); прокурор у порядку статей 56, 57 ЦПК України відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» також має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом.
Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до ст. 1224 ЦК України усунений від права на спадкування.
Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
Проте, в порушення вищевказаного, заявницею заінтересованих осіб не залучено.
За нормою ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до ч.3 ст.42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
ВСУ від 01.01.2012 у своєму листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», наголосив, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: - тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; - якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Натомість, ч.ч.1,4,6 ст.294 ЦПК України врегульовано обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Більш того, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Так, заявниця просить встановити, що є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично заявляючи вимоги про встановлення факту батьківства, подання якої чітко врегульовано ст.130 СК України.
Крім того, заявниця стверджує, що встановлення факту необхідно їй для підтвердження німецького походження, саме із врахуванням батьківства ОСОБА_3 відносно неї, проте, не надає доказів того, що вирішити вказане питання в позасудовому порядку (посвідчити цей факт) не видається за можливе. Вказана обставина потребує виправлення.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Враховуючи зміст ст.2, 3 вказаного Закону, суддя зазначає, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. При цьому, відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Вказане свідчить про необхідність звернення із відповідною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану, а відмова у задоволенні заяви матиме зовсім інші наслідки, ніж звернення до суду в порядку окремого провадження.
Так, згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
В будь-якому разі, звернення до суду із заявою про встановлення родинних відносин зумовлює зазначення заінтересованої особи, адже це випливає із самої суті окремого провадження. Так, ч.2 ст.315 ЦПК України врегульовано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Визначення письмових доказів наведено у нормі ст.95 ЦПК України.
Так, частина наданих письмових доказів, а саме свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , не містить обов'язкових та/або необхідних реквізитів, що підлягає усуненню.
Зокрема, відповідно до правил Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (була прийнята на Гаазькій конференції з міжнародного приватного права), на таких документах, як свідоцтво про смерть, має бути проставлений апостіль, який свідчить про автентичність підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, а також автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Крім того, надання певного доказу без нотаріально посвідченого перекладу не є допустимим. Закріплена правилами нотаріального діловодства процедура посвідчення перекладу є єдино допустимою процедурою для верифікації правильності перекладу певного документа.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вказане, суд звертає увагу заявниці, що докази щодо місця роботи, репатріації й фотокартки у копіях, за відсутності будь-яких ідентифікуючих ознак, не можуть свідчити на користь наявності родинних відносин між заявницею та іншою фізичною особою. Тобто, заявниці слід додати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Також, суд звертає увагу на те, що зазначену заяву було скеровано до суду через систему «Електронний суд».
26 листопада 2010 року рішенням Ради суддів України № 30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого Державною судовою адміністрацією України 26 листопада 2010 року.
Положення про автоматизовану систему документообігу суду введено в дію з 01 січня 2011 року.
Статтею 43 ЦПК України закріплені права та обов'язки учасників справи.
Відповідно до ч.ч.5,6,7,8,9 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасник справи наділений правом подавати до суду документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 175 ЦПК України визначений порядок подання позовної заяви, а саме: позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Тобто, обмеження встановлені ст. 43 ЦПК України (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом) на подання документів в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, знаходять своє відображення в ч. 2 ст. 175 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, яка визначає порядок подання позовної заяви до суду та виключає можливість подання позовної заяви в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Окрім того, виходячи із положень ч. 7 ст. 43 ЦПК України, відповідно до якої, учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним (об'єм файлу), суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
З даної норми Закону вбачається наявність обов'язку суду щодо направлення учасникам справи копій відповідних документів.
При цьому, відповідно до Розділу ХI Положення про автоматизовану систему документообігу суду учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
З вищенаведеного вбачається, що суд зобов'язаний направити іншим учасникам судового процесу копії електронних документів (позовна заява з додатками, тощо) на зареєстрований електронний кабінет учасника судового процесу.
З врахуванням вищевказаного, суд звертає увагу заявниці на те, що при зверненні з заявою до суду через підсистему документообігу «Електронний суд», остання повинна надати докази скерування заінтересованій особі заяви і копій додатків до неї в електронній формі.
Крім того, у разі подання заяви до суду за допомогою зареєстрованого електронного кабінету без зазначення відомостей про електронні кабінети інших учасників справи, суд позбавлений можливості виконати покладений на нього обов'язок направлення копій відповідних документів іншим учасникам справи та наявність підтвердження їх отримання іншими учасниками судового процесу, а від так, у такому випадку подана позовна заява, підлягає залишенню без руху.
Тобто, заявницею повинно бути зазначено офіційну електронну адресу учасників справи, зареєстрованої відповідно до вимог законодавства, або надано докази направлення на їх адресу копії заяви з додатками.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 258-261, 294, 318 ЦПК України, суддя -
постановила:
Подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Надати заявниці строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова