Справа №2-2994/2010
Номер стат звіту - 26
Код суду - 0707
11 серпня 2010 року м.Мукачево Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ ВТБ Банк про визнання кредитного договору недійсним та визнання недійсним договору поруки та іпотечного договору,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання кредитного договору недійсним та визнання недійсним договору поруки та іпотечного договору.
У відповідності до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Керуючись ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Керуючись ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 року за №1023-Х11 регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до вищезазначеного закону термін договір вживається в такому значенні, а саме договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Крім того, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» за №5 від 12 квітня 1996 року в п.2 вказав, що роз'яснити судам, що Закон поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. До правовідносин, які виникли до введення Закону в дію, він застосовується лише щодо тих прав і обов'язків, які виникли вже після введення його в дію.
Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Як зазначено позивачами спір між сторонами виник із договору кредиту з цільовим призначенням для купівлі житлового будинку, однак в матеріалах справи відсутні відомості про цільове призначення кредиту.
Таким чином вимоги Закону України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 року за №1023-Х11 встановлюють загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але враховуючи всі ці обставини, які виникли між сторонами і також те, що між ними укладено кредитний договір №1306-С від 29 листопада 2007 року то дані відносини відносяться насамперед до договірних відносин, при вирішенні яких повинна застосовуватися глава 16 ЦК України, а не Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 року за №1023-Х11.
Ознайомившись із даною заявою, суддя не знаходить підстав для звільнення від сплати судового збору оскільки на вказані в позовній заяві правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Згідно п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, згідно п.2 ст.11 перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений. Із змісту договору № 1306-С та наданих суду матеріалів між сторонами не було вказана мета, а також що кошти отримуються для побутових потреб відповідно до вимог п.23 ст.1 та п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», отже даний кредитний договір не може бути визнаний споживчим кредитом і тому дія Закону «Про захист прав споживачів» не поширюється на вище вказані відносини. Крім того Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає реалізацію захисту прав споживача шляхом розірвання договору та стягнення шкоди. Вимоги які заявлені позивачами стосуються визнання договорів недійсними на суму понад 99000 доларів США.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог.
Пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119 ЦПК України, а саме: зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу майнових правовідносин, однак з наданих матеріалів вбачається, що позовна заява не містить ціни позову, що унеможливлює визначення розміру судового збору, належного до сплати, позивачам необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1% від ціни позову (але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Крім того, позивачами не у повному обсязі зазначено найменування відповідача та не повно визначено зміст позовних вимог, а саме: в резолютивній частині позовної заяви просять визнати укладений кредитний договір та договори які були укладені для забезпечення виконання кредитного договору недійсними, не зазначаючи підстав для визнання недійними договорів поруки та іпотеки, яких саме договорів, та між ким і коли вони укладені. Позивачі просять застосувати до вказаного договору наслідки недійсності правочинів у вигляді проведення перерахунку отриманого кредиту у національній валюті на момент укладення договору, однак позивачі не враховують положення статті 216 ЦК України.
Враховуючи вище наведене, для усунення недоліків необхідно надати заяву, в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.
Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. 119, ст. 121 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ ВТБ Банк про визнання кредитного договору недійсним та визначення недійсним договору поруки та іпотечного договору, - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 23 серпня 2010 року.
Роз»яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду О.В.Фазикош