Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 січня 2023 року № 520/23892/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 01.03.2021 року № 0062138-2414-2034 (форма «Ф»), з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості, за 2020 рік, на загальну суму (сума податкового зобов'язання) 500,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.03.2021 року № 0062138-2414-2034 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що відповідач неправильно визначив об'єкт оподаткування та без будь-яких належних правових підстав здійснив нарахування позивачу податкового зобов'язання.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та скасуванню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: 3-кімнатної квартира, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 70.6 кв.м; реєстраційний номер майна 26894768: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 30.03.2009 р.; підстава: дублікат договору купівлі-продажу № 173 від 22.04.1993. ОХТСБ «Україна», дублікат видано 27.03.2009 р. № Д-4 ХТБ.
01.03.2021 року Головним управління ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062138-2414-2034 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, на загальну суму 500,64 грн. за квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 70.6 кв.м
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. За результатом розгляду скарги Державна податкова служба України рішенням від 05.11.2021 року вих. № 9906/Б/99-00-06-01-04-09 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.03.2021 року № 0062138-2414-2034 без змін.
Вважаючи вказане ППР протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та не основним місцем обліку, повідомити про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Судом встановлено, що податок за 2020 рік нараховувався згідно з додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» та відповідно до рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18 “Про місцеві податки і збори у місті Харкові”.
Відповідно до п.1,2,3,4 додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток.
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків.
Відтак, Харківською міською радою відповідно до норм Податкового кодексу України визначено ставку податку у розмірі 0 % для об'єктів житлової нерухомості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб.
Судом встановлено, що ставка податку, яка врахована контролюючим органом при визначенні розміру суми податкових зобов'язання, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плат.
Таким чином, суд приходить до виноску, що приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для його прийняття, отже воно є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 2024,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених ним витрат додані наступні докази: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката, договір про надання правової допомоги, ордер на надання правової допомоги, протокол погодження гонорару адвоката № 1 від 12.07.2021 р., акт про надану правничу допомогу № 1 від 22.07.2021 р., протокол погодження гонорару адвоката № 2 від 12.11.2021 р., акт про надану правничу допомогу № 2 від 18.11.2021 р., акт про надану правничу допомогу № 3 від 29.12.2021 р., копія квитанції б/н від 22.07.2021 р. на суму 500,00 грн., копія квитанції № 0.0.2368719703.1 від 07.12.2021 р. на суму 1200,00 грн., копія виписки банку по поточному рахунку № НОМЕР_2 від 07.12.2021 р., опис, накладна та чек як докази понесення поштових витрат на направлення відповіді на відзив відповідачу у справі; опис, накладна та чек як докази направлення детального опису з копіями всіх додатків відповідачу у справі.
Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги.
З урахуванням вищевикладеного та складності справи, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 2024,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі положень ст. 139 КАС Українки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 01.03.2021 року № 0062138-2414-2034 (форма «Ф»), з податку на нерухоме майно, за 2020 рік, на загальну суму 500,64 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім ) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 2024 (дві тисячі двадцять чотири) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.