Справа № 336/1541/22
Провадження №2/336/257/2023
16 січня 2023 року, Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: судді Карабак Л.Г. розглянувши у приміщенні суду у м.Запоріжжі, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України. Згідно вироку ОСОБА_1 вчинивши злочин завдав потерпілому - Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» матеріальної шкоди на суму 42159,11 грн. з урахуванням вартості пошкодженого обладнання. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою від 19.04.2022 року провадження у справі було відкрите.
Відповідач отримавши ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву із додатками, відзиву у встановлений строк не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19.04.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох місяців арешту.
Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна, яке належить Акціонерному товариству «Українська залізниця» на загальну суму 38481,44 грн.
За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю особистим немайновим правам фiзичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фiзичної або юридичної особини, вiдшкодовується в повному обсязi особою, яка її завдала.
Як роз'яснено у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди», шкода, заподiяна особi й майну громадянина або заподiяна майну юридичної особини, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi особою, яка її заподiяла, за умови, що дiї останньої були неправомiрними, мiж ними й шкодою є безпосереднiй причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, як вбачається з матеріалів справи у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що виразились у незаконному заволодінні майном, позивачу спричинена шкода, розмір якої встановлений вироком суду, між неправомірними діями та завданою шкодою є причинний зв'язок, окрім того наявна вина відповідача, а тому завдана шкода в розмірі 38481,44 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 42159,11 грн., тобто вартість викраденого майна збільшена на 3677,67 грн., зазначену різницю позивач визначив як вартість витрат на відновлення пошкодженого майна.
Проте до позовної заяви позивачем не додано жодних доказів та розрахунків, які б підтверджували вартість робіт по відновленню майна або обладнання.
До позовної заяви додано лише вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19.08.2021 року щодо ОСОБА_1 .
Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
У ч.1 ст.1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Тобто, ч.1 ст.1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Як розяснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 р. № 1 під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб слід розуміти оцінку їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до п.п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
З досліджених доказів та встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено спричинення юридичній особі таких моральних страждань або таких репутаційних втрат, які б призвели до тяжких наслідків немайнового характеру.
Принцип справедливості, на який посилається позивач у цьому випадку не може бути єдиною підставою для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягнення 908,00 грн. судового збору, оскільки позивач звільнений від його сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч.4 ст. 206, ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь регіональної філії АТ «Придніпровська залізниця» (ЕДРПОУ 40081237, місце знаходження: м.Дніпро, пр.. Дмитра Яворницького, б. 108) матеріальну шкоду в розмірі 38481,44 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави на рахунок UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 908.00 (дев'ятсот вісім) гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.Г.Карабак