23 січня 2023 року № 320/7811/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльність,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 , у зарахуванні до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відстаці: проходження строкової військової служби у Збройних Силах, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі, час роботи на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області, слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР; старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відстаці: проходження строкової військової служби у Збройних Силах - 2 роки, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців, час роботи на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області - 3 роки 9 місяців, слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР - 11 місяців; старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області - 1 місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді Апеляційного суду Київської області із зарахуванням до стажу судді календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах - 2 роки, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців, час роботи на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області - 3 роки 9 місяців, слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР - 11 місяців; старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області - 1 місяць відповідно до довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області №5/29/5 від 11.02.2020 без обмежень грошових розмірів та з урахуванням фактично виплачених сум.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не зараховано до стажу період строкової військової служби, а також половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі та час роботи на посаді слідчого в органах внутрішніх справ, що дає право на перерахунок розміру довічного грошового утримання судді.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підстав для зарахування до стажу зазначених перодів роботи позивача немає, отже у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 06.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 4 жовтня 2016 року звільнений з посади судді апеляційного суду Київської області у зв?язку з виходом у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1513-VIII «Про звільнення суддів».
Стаж роботи на посаді судді - 33 роки 2 місяці.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримую щомісячне грошове утримання судді у відставці, призначене згідно ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII.
Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 №2863-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» визначено, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючого судді розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Оскільки, з 1 січня 2020 року змінено розмір складових суддівської винагороди судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, у справі №320/373/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки № 05/29/5 від 11.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
На виконання цього рішення суду, відповідач прийняв рішення про перерахунок довічного грошового утримання судді.
Після ознайомлення з рішенням відповідача, позивачу стало відомо, що не було враховано весь стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв?язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до відповідача про перерахування стажу роботи на посаді судді, що має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і зарахування до стажу строкової військової служби в збройних Силах, половини строку навчання на денній формі на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі та час роботи на посадах слідчого в органах внутрішніх справ.
Однак, відповідачем залишено без уваги звернення позивача, що стало піставою для звернення з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
За правилами частини першої статті 120 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами статті 135 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Одночасно відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2962-ХІІ "Про статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2962-ХІІ "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з положеннями статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що 23 грудня 1992 року позивача було зараховано на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області.
16 липня 1999 року в порядку переведення ОСОБА_1 було зараховано суддею Київського обласного суду.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1513-VIII «Про звільнення суддів» і наказу в.о. голови Апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2016 року №180-ос, позивача виключено із списочного складу суддів апеляційного суду Київської області.
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
За правилами частини першої статті 120 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами статті 135 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Одночасно відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2962-ХІІ "Про статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2962-ХІІ "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з положеннями статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Таким чином, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 9 місяців 13 днів) календарний період проходження строкової служби (2 роки 0 місяців 16 днів), половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу (2 роки 6 місяців 0 днів), на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області (3 роки 9 місяців); посаді слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР (11 місяців); на посаді старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області (1 місяць).
Отже, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу та роботи на слідчих посадах, а врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу та роботи на слідчих посадах.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 20.12.2018 у справі №482/684/17, від 18.01.2019 у справі №137/173/17, від 14.03.2019 у справа №490/7796/17, від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, від 12.12.2019 у справі №692/290/17, від 15.01.2020 у справі №683/600/17.
Що стосується перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді Апеляційного суду Київської області
Так, відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
На думку суду, перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24 вересня 2021 року у справі №620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є необґрунтованими.
Щодо позовної вимоги в частині перерахунку та виплати позивачу пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відтак, питання щодо обмеження граничного розміру пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Оскільки, відповідачем фактично не було здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, спору щодо обмеження граничного розміру пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Так як, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати позивачу пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, є передчасною та необґрунтованою.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 , у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді : проходження строкової військової служби у Збройних Силах, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі, час роботи на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області, слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР; старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), до стажу роботи на посаді судді : проходження строкової військової служби у Збройних Силах - 2 роки, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців, час роботи на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Вишгородського районного виконкому РВВС УВС в Київській області - 3 роки 9 місяців, слідчого Вишгородського міжрайонного слідчого відділення слідчого відділу МВС УРСР - 11 місяців; старшого слідчого Вишгородського РВВС УВС в Київській області - 1 місяць.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготолення та підписання повного тексту рішення - 23.01.2023