Справа № 201/10598/22
Провадження № 1-кс/201/3958/2022
03 січня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021046650000600 від 02.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказує, що у провадженні ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріли кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046650000600 від 02.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлена що невстановлені особи, діючи групою осіб, шахрайським шляхом заволоділи об'єктами нерухомого майна, а саме житловими квартирами на території міста Дніпра, використовуючи завідомо підроблені документи про набуття права власності. Нотаріальні дії стосовно перереєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомості проводились приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .
Так, прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра 10.12.2021 року за вих. №04/53-5472вих-21 було направлено запит до Департаменту житлового господарства ДМР стосовно перебування у комунальній власності певного переліку квартир, серед яких квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №3/12-6336 від 20.12.2021 року наданої Департаментом житлового господарства ДМР, за архівними даними приватизаційних справ департаменту, відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації вказаної квартири.
Також, згідно відповіді №8692 від 10.11.2022 року від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР, станом на 31.12.2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи квартира не значиться.
Таким чином, орган досудового розслідування приходить до висновку, що квартира не приватизована, право власності у громадян на вказаний об'єкт нерухомості відсутній, квартира перебуває у комунальній власності.
Однак, в ході досудового розслідування, вивченням отримано в ході тимчасових доступів до інформації та документів а також інформації з відкритих джерел, зокрема Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що:
1.30.10.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпра ОСОБА_5 проведено реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 (власник квартири за вказаною адресою нібито на підставі Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №12Р від 20.08.1991 року. Також ОСОБА_6 було надано довідку №12799 від 29.10.2020 року нібито від КП «ДМБТІ» ДМР про право власності на вказану квартиру.
Вказане свідчить про безпідставне та протиправне вибуття об'єкта комунальної власності поза волею власника.
Враховуючи те, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично не вибувала з комунальної власності, на теперішній час у слідства виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт житлової квартири.
Вказаний захід забезпечення є необхідним, та таким, незастосування якого спричинить шкоду досудовому розслідуванню, оскільки фактично, невстановлені особи, шахрайським шляхом, отримали право власності на вищевказану квартиру.
Приймаючи до уваги викладене, вважаю за необхідне накласти арешт - заборонити відчуження, розпорядження та/або користування об'єктом нерухомості (житлової квартири), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час володільцем вказаного майна згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є ОСОБА_6 .
Тобто встановлено, що вказана квартира є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вона є предметом злочину, оскільки дії невстановлених осіб були направленні на заволодіння цією квартирою.
Незастосування таких заходів може привести до втрати майна, а саме переоформлення права власності на нерухоме майно, на інших осіб (фізичних або юридичних) іншим чином відчуження майна, з метою в подальшому уникнути кримінальної відповідальності та ввести в оману слідство, що може перешкодити встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні № 12021046650000600 від 02.08.2021 та може сприяти вчиненню нових злочинів, в тому числі, пов'язаних з оформленням, переоформленням права власності на вищевказане майно.
Крім того, прокурор вважає за необхідне, до відповідно ч. 2 ст. 172 КПК України, проводити судове засідання без виклику володільця майна, оскільки він безпосередньо є виконавцем вказаного злочину, та може вплинути на свідків, знищити або перетворити вищевказане майно, або вчинити дії щодо його відчуження.
Суд, дослідивши надані докази, приходить до висновку про можливість задоволення заявленого слідчим клопотання про арешт майна, виходячи з наступного мотивування.
Розглядом вказаного клопотання встановлено що, В ході досудового розслідування було встановлена що невстановлені особи, діючи групою осіб, шахрайським шляхом заволоділи об'єктами нерухомого майна, а саме житловими квартирами на території міста Дніпра, використовуючи завідомо підроблені документи про набуття права власності. Нотаріальні дії стосовно перереєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомості проводились приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .
Так, прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра 10.12.2021 року за вих. №04/53-5472вих-21 було направлено запит до Департаменту житлового господарства ДМР стосовно перебування у комунальній власності певного переліку квартир, серед яких квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №3/12-6336 від 20.12.2021 року наданої Департаментом житлового господарства ДМР, за архівними даними приватизаційних справ департаменту, відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації вказаної квартири.
Також, згідно відповіді №8692 від 10.11.2022 року від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР, станом на 31.12.2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи квартира не значиться.
Таким чином, орган досудового розслідування приходить до висновку, що квартира не приватизована, право власності у громадян на вказаний об'єкт нерухомості відсутній, квартира перебуває у комунальній власності.
Однак, в ході досудового розслідування, вивченням отримано в ході тимчасових доступів до інформації та документів а також інформації з відкритих джерел, зокрема Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що:
1.30.10.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпра ОСОБА_5 проведено реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 (власник квартири за вказаною адресою нібито на підставі Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №12Р від 20.08.1991 року. Також ОСОБА_6 було надано довідку №12799 від 29.10.2020 року нібито від КП «ДМБТІ» ДМР про право власності на вказану квартиру.
Вказане свідчить про безпідставне та протиправне вибуття об'єкта комунальної власності поза волею власника.
Враховуючи те, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично не вибувала з комунальної власності, на теперішній час у слідства виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт житлової квартири.
Вказаний захід забезпечення є необхідним, та таким, незастосування якого спричинить шкоду досудовому розслідуванню, оскільки фактично, невстановлені особи, шахрайським шляхом, отримали право власності на вищевказану квартиру.
Приймаючи до уваги викладене, вважаю за необхідне накласти арешт - заборонити відчуження, розпорядження та/або користування об'єктом нерухомості (житлової квартири), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час володільцем вказаного майна згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є ОСОБА_6 .
Тобто встановлено, що вказана квартира є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вона є предметом злочину, оскільки дії невстановлених осіб були направленні на заволодіння цією квартирою.
Незастосування таких заходів може привести до втрати майна, а саме переоформлення права власності на нерухоме майно, на інших осіб (фізичних або юридичних) іншим чином відчуження майна, з метою в подальшому уникнути кримінальної відповідальності та ввести в оману слідство, що може перешкодити встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні № 12021046650000600 від 02.08.2021 та може сприяти вчиненню нових злочинів, в тому числі, пов'язаних з оформленням, переоформленням права власності на вищевказане майно.
Прокурор просить накласти арешт на зазначене майно, з метою збереження речових доказів.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про накладення арешту на майно, керується наступним.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2, ч.ч. 3, 5, 6 ст.170 КПК України накладення арешту на майно необхідно з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна, як можливого виду покарання за вчинення підозрюваними кримінальних правопорушень, а також відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінальних правопорушень (цивільний позов).
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11, 12 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, на підставі вивчених матеріалів кримінального провадження за № 12021046650000600 від 02.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, слідчий суддя дійшов переконання про доведеність стороною обвинувачення наявності підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, що має значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про арешт майна, розглянути без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно шляхом накладення арешту з правом користування даним майном та без права його відчуження та розпорядження ним.
Керуючись ст. ст. 117, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021046650000600 від 02.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на:
-об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2212014312101) - житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з правом користування даним майном та без права його відчуження та розпорядження ним.
Заборонити усім реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1