печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34550/22-к
07 грудня 2022 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання, адвоката: не з'явилась,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2021 по справі №757/22760/21-к, у кримінальному провадженні №42020100000000514 від 11.11.2020 року,-
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2021 по справі №757/22760/21-к, у кримінальному провадженні №42020100000000514 від 11.11.2020 року на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), на рахунку: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 в банківській установі АТ «ПУМБ».
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що вказаний арешт є необґрунтованим, а в подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба так, як згідно відповіді ГУ ДФС у м. Києві №5365/10/26-97-03-1015 від 13.09.2021 року повідомлено, що у кримінальному провадженні №№42020100000000514 від 11.11.2020 року, повідомлення про підозру не оголошувалось. Відтак для арешту майна ОСОБА_4 відсутні правові підстави. Немає жодного доказу гото, що вказані грошві кошти здобуті кримінально-протиправним шляхом та/або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказані грошові кошти безпідставно визнано речовими доказами, ОСОБА_4 набув дане майно у власність законним шляхом і правомірно його використовує.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В судове засідання особа, яка подала клопотання, адвокат ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, на адресу суду подала заяву про розгляд клопотання а її відсутності, вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.
Прокурор не з'явились, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала клопотання, та прокурора, на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у м. Києві, під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури, проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42020100000000514 від 11.11.2020, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 KK України.
Процесуальне керівництво кримінального провадження здійснюється групою прокурорів Київської міської прокуратури.
У рамках вказаного кримінального провадження 28.04.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/22760/21-к було накладено арешт в тому числі на грошові кошти, в безготівковому вигляді, які знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), на рахунку: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та грошові кошти, що в подальшому надходитимуть на вказані рахунки, які відкриті в банківській установі АТ «ПУМБ» (МФО 334851), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, із забороною розпоряджатися грошовими коштами та зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено у ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 28.04.2021 року по справі №757/22760/21-к постановою слідчого в особливо важливих справах шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2021 року вказане майно визнано речовими доказами.
Відтак при накладенні арешту на майно слідчий суддя керувався метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Разом з тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту зазначеного майна з метою забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 16, 84, 85, 86, 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2021 по справі №757/22760/21-к, у кримінальному провадженні №42020100000000514 від 11.11.2020 року - задовольни.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2021 року №757/22760/21-к на грошові кошти, в безготівковому вигляді, які знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які відкриті в банківській установі АТ «ПУМБ» (МФО 334851), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1