Справа № 127/14381/22
Провадження № 33/801/93/2023
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач: Медвецький С. К.
23 січня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,2 грн.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 04 липня 2022 року о 09 год 45 хв по вул. К. Василенка у м. Вінниці він керував автомобілем «FIAT 290», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ВП № 18658088 від 15 лютого 2018 року, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, доведена.
У січні 2023 року адвокат Мишковська Т. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила суд оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно та необ'єктивно досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Указує, що ОСОБА_1 постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортного засобу не отримував, відтак останній не був обізнаний про наявність щодо нього зазначеного обмеження та не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейськими порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки йому не було вручено другий примірник протоколу та не повідомлено про день, час та місце розгляду даної адміністративної справи.
Крім цього, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року.
Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Відповідно до ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Установлено, що розгляд справи проведено судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 .
Копію постанови ОСОБА_1 отримав 26 грудня 2022 року, а апеляційну скаргу подав 04 січня 2023 року.
Указані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Отже, строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини другої статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 04 липня 2022 року о 09 год 45 хв по вул. К. Василенка у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем «FIAT 290», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ВП № 18658088 від 15 лютого 2018 року, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
При цьому обов'язковими ознаками об'єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
У справі, що переглядається, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.
Суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Установлено, що постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Наталі Березової ВП № 18658088 від 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність указаної постанови державного виконавця.
Відповідно до інформації Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці від 30 серпня 2022 року б/н/15.26-19/38, станом на 30 серпня 2022 року в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 10 травня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
З наведеного слідує, що нас час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , останнім не було отримано копії постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та, відповідно, йому не було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, а відтак він не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав про настання будь-яких наслідків, що дає підстави стверджувати про відсутність вини у формі умислу.
У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази прямого умислу у діях ОСОБА_1 на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій був обізнаний, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки у такому разі суд бере на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи з положень ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Підсумовуючи наведене, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 3 ст. 126 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. В судовому засіданні судом першої інстанції не з'ясовано суб'єктивну сторону цього адміністративного правопорушення та суть вчиненого правопорушення.
У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року
Апеляційну скаргу адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький