"20" січня 2023 р. Справа № 608/2356/22
Номер провадження2/608/115/2023
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого суду судді Парфенюка В. І.
з участю секретаря Южди Л. С.
позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В позовній заяві позивач вказав, що 07 червня 2008 року вони з відповідачкою зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 74.
В шлюбі у них народилась одна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповідачкою спільне життя не склалося. Причиною розірвання шлюбу є постійні сварки та суперечки, що виникають між ними. Подружніх відносин не підтримують протягом останнього року, разом не проживають, дружина переїхала проживати до своєї матері. Фактично їх сім'я розпалася, існує формально, тому позивач прийшов до висновку про необхідність розірвання шлюбу. Оскільки їхня дочка зареєстрована та проживає фактично з батьком, тому він просить і надалі залишити її проживати з ним.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримує, просить його задовольнити. Пояснив, що з відповідачкою виникали постійні сварки, а тому вже більше року вони спільно не проживають. Він з неповнолітньою дитиною залишився проживати в квартирі по АДРЕСА_1 , так як дитина привикла проживати в цій квартирі і не хотіла міняти житло на інше. Крім цього, за характером своєї роботи він має можливість більше часу займатися дитиною, вирішувати її соціально-побутові питання, допомагати в навчанні.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнає, просить шлюб розірвати, оскільки понад рік з позивачем вони спільно не проживають. Після припинення сімейних відносин вона перейшла проживати в квартиру до своєї матері по АДРЕСА_2 і там фактично проживає на даний час. Вона має плани виїхати на роботу за кордон, а тому вважає, що після розірвання шлюбу неповнолітню дитину в цій ситуації краще залишити проживати з батьком.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що з 07 червня 2008 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 74.
Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя у сторін не склалося, причиною розірвання шлюбу є постійні сварки та суперечки, що виникають між ними. Подружніх відносин вони не підтримують протягом останнього року, разом не проживають, відповідачка переїхала проживати до своєї матері. Дитина фактично проживає з батьком.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 вищезазначеного Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За змістом частини третьої статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Вказаного висновку дійшов ВС КЦС у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року в справі у справі № 339/143/20 звернув увагу на те, що враховуючи, що сторони не зверталися до суду із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з матір'ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір'ю, залишив проживати дитину з нею, чим лише констатував проживання дитини, не визначаючи його.
Фактичні обставини справи та відносини, що склалися між сторонами, свідчать про те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер, подальше спільне життя і збереження сім'ї є неможливим і це буде суперечити інтересам сторін, а тому позов є обґрунтованим і його слід задовольнити.
Неповнолітню дитину суд залишає проживати з позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачка позовні вимоги визнає, суд приходить до висновку про повернення позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 992,40 гривень згідно квитанції АТ «Ощадбанк» № 52 від 20 грудня 2022 року, що становить 496,20 гривень.
Керуючись ч. 1 ст. 24, ч.ч. 3 та 4 ст. 56, ч. 2 ст. 112, 160 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 142, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд, --
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), який був зареєстрований 07 червня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 74.
Неповнолітню дитину сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з батьком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37977599, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 39, повернути із спеціального фонду Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви в розмірі 992,40 гривень, який було сплачено згідно квитанції АТ «Ощадбанк» № 52 від 20 грудня 2022 року, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. І. Парфенюк