19 січня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/8257/15-ц
Апеляційне провадження № 88-ц/824/4/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, -
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 та вона має право на спадкування у першу чергу за законом. Вказувала, що 16 лютого 1961 року вона уклала шлюб з ОСОБА_7 та отримала прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ». Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року їй визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого матері ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Вона звернулась до Четвертої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де була заведена спадкова справа № 338/2005. Отримати свідоцтво про право на спадщину вона не мала можливості, оскільки право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване та відсутній правовстановлюючий документ. Зазначений житловий будинок був збудований у 1956 році та 14 листопада 1988 року прийнятий в експлуатацію. Незважаючи на те, що право власності померлої ОСОБА_6 на житловий будинок не було зареєстровано, він належав їй на праві власності та може бути успадкований. На час побудови житлового будинку у 1956 році виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації. Обов'язковість такої реєстрації була встановлена з набранням чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень». Вважає, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності вказаним Законом, спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право спадщину.
Враховуючи вказане, просила визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа - 82,5 кв.м, житлова площа - 41,2 кв.м (т. 1 а.с. 3-4).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року вказаний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 82,5 кв.м та житловою площею 41,2 кв.м) в порядку спадкування (т. 1 а.с. 139-141).
Не погодившись з рішенням районного суду, 15 квітня 2021 року представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Лященко А.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 1 а.с. 151-185).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у подружжя ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , було двоє дітей: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є дітьми померлих своїх батьків та входять до першої черги спадкування. У померлого ОСОБА_11 був син - ОСОБА_12 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , але був живий на день відкриття спадщини після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Онук померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_12 у відповідності до правила представлення фактично успадкував частину майна, оскільки був зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_1 і проживав разом зі ОСОБА_6 , а тому є таким, що фактично прийняв спадщину.
Апелянт ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 , який успадкував за ОСОБА_6 Ѕ спадкового майна - того майна, яке успадкував би її померлий син. Зазначала, що оскаржуване рішення впливає на обсяг спадщини, який спадкується наразі апелянтом після чоловіка.
Вважає, що позивач взагалі не має жодного відношення до спадкового майна, оскільки вона пропустила строк на звернення до нотаріуса із заявою про спадщину. Крім того, звертаючись до суду з позовом позивач не знала, що її права порушені, оскільки факт відсутності документів на будинок був встановлений 18 січня 2016 року постановою державного нотаріуса Одинадцятої державної нотаріальної контори Саніної Л.А. Також у матеріалах справи відсутні повноваження представника позивача та докази сплати судового збору (т. 1 а.с. 151-185).
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 123-132).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_13 як представника ОСОБА_2 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишено без змін (т. 3 а.с. 111-115).
21 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Салівон Д.О. звернувся до суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви зазначав, що в суді апеляційної інстанції було вказано на розбіжність адреси спірного майна, оскільки поштової адреси, як АДРЕСА_1 не існує. В матеріалах справи наявні документи про те, що померла ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 були зареєстровані за адресою в АДРЕСА_1 . Проте апеляційний суд, зважаючи на те, що рішенням Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопад 1988 року № 886 затвердженого акт приймальної комісії про прийняття будинків в експлуатацію, у т.ч. і належного ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_1 , відхилив відповідні посилання на розбіжності адреси спірного майна.
Звертав увагу на те, що 13 грудня 2021 року звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Державного архіву міста Києва з адвокатським запитом. Листом від 23 грудня 2021 року Державний архів міста Києва надав відповідь, в якій зазначено, що за описом № 1 справ фонду № Р-15 «Виконавчий комітет Подільської районної ради народних депутатів та його профспілковий комітет м. Києва» за 1988 рік, рішення № 886 від 14 листопада 1988 року не значиться, останнє рішення за цей рік - від 31 грудня 1998 року має № 884. У переглянутих документах вказаного фонду за 14 листопада 1988 року, 28 листопада 1988 року та грудень 1988 року рішення, що має назву «Про визнання права особистої власності громадян на домоволодіння житлового масиву Пуща-Водиця» та відомостей про затвердження акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння і виділення ОСОБА_15 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.
Крім того, 14 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Салівон Д.О. направив адвокатський запит до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у відповідь на який повідомлено, що інвентаризаційна справа № 52530 щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у володінні бюро. Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, затвердженої 24 травня 2001 року наказом Держбуду України № 127 і зареєстрованої 10 липня 2001 року в Міністерстві юстиції України № 582/5773 замовники технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна забезпечують надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.
Тобто, на думку представника ОСОБА_1 - адвоката Салівона Д.О., оригінал рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопада 1988 року № 886 про затвердження акта прийняття в будинку в експлуатацію та виділення ОСОБА_6 земельної ділянки від 14 листопада 1988 року, відсутній. Тому вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з урахуванням недопустимих доказів, оригіналів яких не існує. Про вказані обставини дізнався після отримання відповідей на адвокатські запити.
Враховуючи вказане, просив скасувати частково постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року (в частині визначення адреси спадкового майна) та в цій частині змінити постанову (т. 3 а.с. 132-159).
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кєєр О.С. підтримала заяву і просила її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, проте, були сповіщені належним чином. Правонаступник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 був сповіщений врученням повідомлення особисто про що є відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення, подав клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на те, що 17 січня 2023 року розірвав договір про надання правової допомоги із представником - адвокатом Нікіташ С.П. на підтвердження цього надав угоду про розірвання договору та повідомлення адвоката. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що про розгляд апеляційним судом 19 січня 2023 року заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3 був сповіщений врученням повідомлення особисто ще 30 грудня 2022 року, тобто завчасно, про що у справі є докази, а тому мав достатньо часу та об'єктивну можливість визначитись із обранням особи, яка надаватиме правову допомогу. ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 були сповіщені врученням повідомлення особисто про що є відмітки працівників пошти про вручення поштових відправлень (т. 3 а.с. 182-195).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року надійшла до суду ще 25 січня 2021 року, а неможливість перегляду вказаної заяви протягом встановлених законом строків було обумовлено фактом смерті позивачки ОСОБА_2 , залученням правонаступників померлої на стадії касаційного перегляду справи (т. 3 а.с. 132-181).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Таким чином, судом апеляційної інстанції забезпечено право осіб, які беруть участь у справі, з'явитись до суду, а явка до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372, 429 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія дійшла висновку, що в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими слід відмовити за таких підстав.
За змістом ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Зазначена норма містить вичерпні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чи підставою для звернення особи з позовом з певними вимогами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу та відмова суду у прийнятті доказів також не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Згідно з ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Перевіривши доводи заявника апеляційний суд вважає, що отримана відповідь на адвокатський запит з Державного архіву міста Києва від 23 грудня 2021 року щодо відсутності в розпорядженні архіву рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопад 1988 року № 886 про затвердження акта прийняття в будинку в експлуатацію та виділення ОСОБА_6 земельної ділянки від 14 листопада 1988 року, не є нововиявленою обставиною в розумінні ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а є новим доказом, створеним після ухвалення судового рішення про перегляд якого за нововиявленими обставинами заявлено заявником, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (т. 3 а.с. 151-152).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що надана відповідь на адвокатський запит з Державного архіву міста Києва від 23 грудня 2021 року має суперечливі відомості, зокрема повідомлення нумерації останнього рішення від 31 грудня 1998 року № 884, натомість, у постанові апеляційного суду зазначено про наявну у матеріалах справи належно завірену копію рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопада 1988 року № 886 (т. 2 а.с. 123-132 т. 3 а.с. 151-154).
Під час апеляційного розгляду апеляційним судом було надано оцінку рішенню Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопада 1988 року № 886, яким затверджено акт приймальної комісії про прийняття будинків в експлуатацію, у т.ч. і належного ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_1 , належно завірена копія якого була надана до суду Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна разом з матеріалами інвентаризаційної справи № 52530 та міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 111).
Таким чином, обставини, на які посилається заявник, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Згідно з 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Крім того, як зазначав представник ОСОБА_1 - адвокат Салівон Д.О. у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ним було заявлено в апеляційному суді про розбіжність адреси спірного майна і суд відхилив вказані доводи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте з відповідними адвокатськими запитами представник ОСОБА_1 - адвокат Салівон Д.О. звернувся вже після прийняття постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.
При цьому, постанова Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року про скасування рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року була обґрунтована не притягненням до участі у справі як належного відповідача ОСОБА_1 , тобто судом був встановлений неналежний склад відповідачів, що було визнано самостійною процесуальною підставою для скасування оскаржуваного рішення районного суду і ухвалення нового про відмову в позові.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, а обставини, на які посилається заявник є новими, не є нововиявленими і не можуть бути визнані підставою для скасування постанови у порядку її перегляду, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу, якою залишає відповідне судове рішення в силі.
Оскільки за матеріалами спадкової справи № 1120/2021 ОСОБА_7 , ОСОБА_4 заявили про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 на користь сина померлої - ОСОБА_3 , і інших доказів правонаступництва цих осіб матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції не зазначав у цій справі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 серед правонаступників позивачки ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 94-105).
Тому, на думку колегії суддів, таке судове рішення не перешкоджає заявнику звертатись до відповідних органів із заявою про перевірку обставин видачі завіреної копії рішення Виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів від 28 листопада 1988 року № 886 та у встановленому законодавством порядку доводити факт того, що таке рішення не ухвалювалось та (або) було підроблено.
Керуючись ст. 423, 429 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами - відмовити.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено: 20 січня 2023 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова