Справа №204/11742/22
Провадження №1-кс/204/2564/22
24 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю захисника ОСОБА_4 ,
за участю підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, об'єднаних сил ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
До суду надійшло клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, об'єднаних сил ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України .
В обґрунтування клопотання зазначено, слідчими в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області, під процесуальним керівництвом Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022050000000804 від 24.09.2022 року за підозрою військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 330 від 25.02.2022 року тимчасовим місцем дислокації особового складу ГУНП в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в Донецькій області. Таким чином, місце здійснення досудового розслідування перебуває в межах територіальної юрисдикції Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (м. Покровськ, Донецької області). Водночас, в зв'язку з введенням воєнного стану на території України та неможливістю Красноармійським міськрайонним судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядження Верховного Суду України від 08.04.2022 року № 17/0/9-22, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водієм 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , близько 19 годин 30 хвилин 24 вересня 2022 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21053 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - ОСОБА_7 , рухаючись по неосвітленій проїжджій частині вулиці Олекси Тихого в м. Слов'янську Краматорського району Донецької області, з боку м. Краматорську в напрямку центральної частини м. Слов'янська, з увімкненим на керованому ним автомобілі лише габаритним світлом фар, в порушення вимог ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.9. «а», п. 2.10. «а», «б», «г», «ґ», «д», «е», , п.12.3., п.19.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, маючи можливість спостерігати за діями інших учасників дорожнього руху, у темну пору доби не ввімкнув на керованому ним транспортному засобі фари ближнього (дальнього) світла, внаслідок чого своєчасно не виявив перешкоду у вигляді двох пішоходів, що рухались в зустрічному для нього напрямку, не застосував заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобілю, або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди, та скоїв наїзд на пішоходів військовослужбовців - солдата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та солдата ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого військовослужбовець солдат ОСОБА_8 , отримав несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді тупої сполучної травми тіла, від яких загинув на місці пригоди, а військовослужбовець солдат ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, перелому шийки лівого плеча, забійно - рваної рани верхньої частини голови, правої щоки, верхньої повіки лівого ока, правого ліктьового суглобу, та був госпіталізований до КНП «Міська лікарня № 3 м. Краматорська».
25 вересня 2022 року солдата ОСОБА_5 затримано в порядку ст.ст. 207, 208 КПК України.
25 вересня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
27 вересня 2022 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. було винесено ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Луганського ЗВСП ЗС України у м. Павлоград на строк 60 днів відносно ОСОБА_5
21 листопада 2022 року керівником Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 25 грудня 2022 року включно.
23 листопада 2022 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначенням застави до 25 грудня 2022 року.
19 грудня 2022 року слідчим з відповідним прокурором погоджено клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні до 5-ти місяців, тобто до 25 лютого 2023 року включно, яке спрямоване для розгляду по суті до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Таким чином, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою спливає 25 грудня 2022 року.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, а саме: матеріалами ЄО № 11878, 11879, 11881 від 24.09.2022 року, ЄО № 11889 від 25.09.2022 року з відділу поліції № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області; протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 24.09.2022 року; протоколом огляду транспортного засобу (автомобіля марки «ВАЗ 21053 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 ) від 24.09.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.09.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.09.2022 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 25.09.2022 року; висновком судово-медичної експертизи № 5248 від 27.10.2022 року; висновком судової експертизи технічного стану автомобіля марки «ВАЗ 21053 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 № СЕ-19/105-22/3781-ІТ від 14.11.2022 року; висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/105-22/3782-ІТ від 14.11.2022 року; протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 від 10.12.2022 року; висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/105-22/43209-ІТ від 15.12.2022 року; іншими матеріалами кримінального провадження.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, крім того, під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 на час вчинення інкримінованого злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, вказані обставини свідчить про зухвалість дій підозрюваного ОСОБА_5 та його підвищену суспільну небезпеку, крім того, підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення залишив місце ДТП та певний час переховувався від правоохоронних органів, поки не був затриманий; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на потерпілих, з метою спонукання його до зміни наданих ними небажаних для підозрюваного показань, як на слідстві так і в суді щодо механізму ДТП та свідків, вказаний ризик підвищується і через те, що свідки є друзями підозрюваного ОСОБА_5 , що фактично створить умови для здійснення впливу на останніх, у тому числі шляхом залякування та можливого здійснення стосовно останнього насильницьких дій та/або погрозою застосування насильства; Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_5 , пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 буде зобов'язаний повернутися до місця мешкання або реєстрації, де на теперішній час мешкає потерпілий у вказаному кримінальному провадженні, що надасть змогу ОСОБА_5 здійснювати вплив на останнього та переховуватися від правосуддя. Неможливість застосування запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування останнього від правосуддя та фактично уникнення кримінальної відповідальності. Більше того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, здійснювати на нього психологічний або фізичний вплив. Причому в цьому випадку необхідно брати до уваги і саму особистість обвинуваченого, враховуючи його репутацію, соціальні зв'язки тощо. Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд повинен звернути увагу на з'ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_5 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз'яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з'являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з'ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Враховуючи, що в результаті вказаної ДТП загинула людина, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст. 183 КПК України є процесуально доцільним не визначати підозрюваному ОСОБА_5 заставу у вказаному кримінальному провадженню. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно підозрюваного ОСОБА_5 , пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. При цьому ризики, покладені в основу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися, у зв'язку з чим сторона обвинувачення вважає, що утримання ОСОБА_5 під вартою є таким же актуальним як і при обранні запобіжного заходу. Так, соціальний статус підозрюваного не змінився, нові соціальні зв'язки не утворилися, керівництво військової частини до слідчого або прокурора із клопотанням про передання підозрюваного на поруки не зверталися, досудове розслідування не завершено, тобто свідки не допитані в межах судове провадження в суді першої інстанції, тобто лишається актуальним ризик впливу на них. З огляду на те, що доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків та потерпілих, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, слідчий звертається до суду із зазначеним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечували, щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до наступного.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184, 199 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, з утриманням підозрюваного на гауптвахті Луганського ЗВСП ЗС України у м. Павлограді.
Також, встановлено що 23 листопада 2022 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначенням застави до 25 грудня 2022 року, з утриманням підозрюваного на гауптвахті Луганського ЗВСП ЗС України у АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2022 року продовжено строку досудового розслідування, у кримінальному проваджені № 12022050000000804 від 24.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, до п'яти місяців, тобто до 25 лютого 2023 року.
Прокурором, слідчим доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який спричинив загибель людини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного до 60 діб, тобто до 21 лютого 2023 року. Судом не встановлено дієвих стримуючих чинників, які б забезпечили належну процесуальну поведінку підозрюваного. Отже, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя не визначає розмір застави.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197,199 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, об'єднаних сил ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022050000000804 від 24.09.2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, строком до 60 діб, тобто до 21 лютого 2023 року, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1