Справа № 752/18060/22
Провадження № 2-з/752/66/23
13 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у м.Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
- визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування на ј частину земельної ділянки, площею 2310 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування на ј частину земельної ділянки, площею 2310 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1 га , кадастровий номер 8000000000:90:099:0011, цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову, в якому просить:
- заборонити Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо розгляду питання про передання у власність, поділ, об'єднання, продаж, надання в оренду, зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:099:0011;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:099:0011.
Посилається на те, що згідно з положеннями «Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або розроблення проекту землеустрою на підставі принципу «мовчазної згоди» наступним етапом отримання у власність земельної ділянки є прийняття рішення Київською міською радою про затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки.
Враховуючи обставини цієї справи, зокрема, той факт, що ТОВ «Терра Проект» уже розроблено проект землеустрою і спірна земельна ділянка вже зареєстрована у Державному земельному кадастрі і їй присвоєно кадастровий номер, остання може бути передана за рішенням Київської міської ради у власність відповідача 2, а відтак у випадку задоволення позову та ухвалення судового рішення на позивача користь існує великий ризик та ймовірність його невиконання, що призведе до порушення його майнових прав.
Так, у випадку передачі новосформованої земельної ділянки у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання іншого позову, а тому невжиття заходів щодо забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Вважає, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Підстави забезпечення позову врегульовано ст.149 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.1 ст.151 ЦПК України.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.
За даною нормою закону однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №752/6255/18 від 21 листопада 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову мають бути надані докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням цього, предмету спору сторін та обсяг майна, яке є предметом спору, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення.
З точки зору закону заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Ухвала суду щодо накладення арешту на майно за своєю суттю є обмеженням, встановленим для відповідачів, вільно розпоряджатися нерухомим майном.
У зв'язку з наведеним та враховуючи викладене вище, предмет спору, співмірність вимог позивача з заявленими ним заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
- заборонити Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо розгляду питання про передання у власність, поділ, об'єднання, продаж, надання в оренду, зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровийм номером 8000000000:90:099:0011;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровий номером 8000000000:90:099:0011.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1: Київська міська рада, код ЄДРПОУ: 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36.
Відповідач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач 3: Головне управління Держгеокадастру у м.Києві, код ЄДРПОУ: 39802366, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 69.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Суддя: К.В.Машкевич