Справа №752/1422/22
Провадження № 2/752/5068/22
Іменем України
15.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участю секретаря - Пастух З.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту на споживчі та соціально - побутові цілі від 15.06.2011 №16, яка станом на 28.12.2021 в загальній сумі складає 3 088,32 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.06.2011 між НБУ та відповідачем укладено Договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі № 16. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Позивач надав Відповідачу довгостроковий кредит на споживчі цілі в сумі 30 000,00 грн, строком користування на 10 років з оплатою 8% річних.
Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами від 15.06.2011 №1679 та №40462556. Додатковим договором від 16.07.2014 абзац 2 підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Кредитного договору був викладений у новій редакції, яка, зокрема, передбачала, що у разі звільнення з Національного банку з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України Позичальник повинен відповідно до умов Кредитного договору щомісячно сплачувати у готівковій або безготівковій формі суму повернення кредиту та оплату за користування ним, пеню, штраф (у разі їх нарахування) до 20 числа кожного місяця. 27.01.2015 позичальника звільнено з Національного банку України за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а з серпня 2015 року припинилося надходження коштів від Позичальника в погашення заборгованості за Кредитним договором. Водночас, Національний банк України не мав можливості направити Позичальнику лист про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, із заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження не звертались.
На момент розгляду справи відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов. Заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні від відповідача не надходило. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
На підставі положень ст. 274 - 279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши зміст письмових доказів у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2011 між Національним банком України та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі № 16.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Позивач надав Відповідачу довгостроковий кредит на споживчі цілі в сумі 30 000,00 грн строком користування на 10 років.
Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами від 15.06.2011 №1679 та №40462556.
Відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору за користування отриманим кредитом на споживчі цілі Позичальник щомісячно під час роботи в Національному банку України здійснює оплату в розмірі 8 відсотків річних.
16.07.2014 сторони уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору.
Додатковим договором абзац другий підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Кредитного договору викладено у новій редакції, яка, зокрема, передбачала, що у разі звільнення з Національного банку з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України Позичальник повинен відповідно до умов Кредитного договору щомісячно сплачувати у готівковій або безготівковій формі суму повернення кредиту та оплату за користування ним, пеню, штраф (у разі їх нарахування) до 20 числа кожного місяця.
27.01.2015 ОСОБА_1 звільнено з Національного банку України за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а з серпня 2015 року припинилося надходження коштів від відповідача в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як позичальник, умови договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує позивачу.
У зв'язку з зазначеними порушеннями позичальник ОСОБА_1 станом 28.12.2021 має заборгованість - 3 088,32 грн, яка складається з: 1725,86 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 926,12 грн - прострочена заборгованість за процентами; 315,87 грн - пеня за простроченим кредитом; 120,47 грн - пеня за простроченими процентами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у разі несвоєчасного виконання Позичальником зобов'язань з повернення кредиту, оплати за його користування (за відсутності письмової домовленості про відстрочення повернення кредиту) нараховується пеня в розмірі 0,05 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, яку Позичальник повинен сплатити Національному банку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань згідно договору та заборгованість не погашено, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 3 088,32 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн, які були понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
позов Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, м. Київ, вул. Інститутська, 9) заборгованість за договором про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі від 15 червня 2011 року № 16 в сумі 3 088 (три тисячі вісімдесят вісім) гривень 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, м. Київ, вул. Інститутська, 9) судовий збір у справі в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя