Дата документу 18.01.2023
Справа № 334/376/23
Провадження № 2-з/334/3/23
18 січня 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Добрєва М.В., при секретарі Кириленко О.М. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та додані до неї матеріали,
встановив:
17 січня 2023 року до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної ДТП та додані до неї матеріали. Окрім цього ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної ДТП та додані до неї матеріали.
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із невідшкодуванням відповідачем добровільно матеріальної та моральної шкоди внаслідок своїх неправомірних дій, потрібно забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль, який належить відповідачу та на його майно.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Одними із видів забезпечення позову відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію відповідно до якої розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, провадження №К/9901/728/19).
Відтак, при вирішення заяви про забезпечення позову необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що це за підстави, які дають змогу вважати,що у відповідача існує намір здійснити відчуження автомобілю та іншого майна.
Крім того, за загальним правилом, заявник зобов'язаний надати суду докази того, яке саме майно належить боржнику, на яке може бути накладений арешт, а також має довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Таким чином, однією із необхідних умов для забезпечення позову є надання позивачем належних і допустимих доказів того, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, знаходиться у власності відповідача на час подання позовної заяви.
Проте, заявник не надала до суду доказів того, що автомобіль, на який ОСОБА_1 просить накласти арешт, на праві власності належить ОСОБА_2 .
Окрім цього, заявником до суду не надано перелік майна, яке належить відповідачу та не встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
На підставі вищенаведеного, суддя приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову повинно бути відмовлено.
На підстави викладеного та керуючись статтями149, 150, 153, 157, 260, 261 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної ДТП.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Добрєв М. В.