Справа № 344/665/23
Провадження № 1-кс/344/357/23
16 січня 2023 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 17 грудня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091010002334,-
Слідчий СВ Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенант поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 вчинила умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 16 грудня 2022 року близько 15 год. ОСОБА_5 знаходилася поблизу магазину «Andi», що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 6, де свою підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_7 .
Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_5 , з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, підійшла до виставкового манекену, який знаходився поруч із входом до магазину, на якому помітила товарно-матеріальні цінності, після чого в останньої виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 в період дії на території України воєнного стану, який введений на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, вважаючи, що за її діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрала із виставкового манекену куртку жіночу «YPNKEO» бежевого кольору, вартістю 1799 гривень без ПДВ, не здійснивши оплату за вказаний товар.
Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинула місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила
ФОП ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану вище суму.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Окрім цього, 07 січня 2023 року о 15 год. 05 хв. ОСОБА_5 зайшла до приміщення супермаркету «Сільпо» №105, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Сільпо-Фуд».
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_5 підійшла до виставкових стелажів, що розміщені у торговому залі, а саме з тютюновими виробами, на яких помітила товарно-матеріальні цінності, після чого в останньої виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 , діючи умисно та повторно, з метою незаконного збагачення, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, в період дії на території України воєнного стану, який продовжено Указом Президента України «Про затвердження Указу Президента України № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», вважаючи, що за її діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно заволоділа наступними товарно-матеріальні цінностями: цигарки «Philips Morris Blue 25», в кількості один блок, вартістю без ПДВ 639,52 гривень; виріб тютюновий «Heets Purple» у кількості один блок, вартістю без ПДВ 486,02 гривень.
Однак свої протиправні дії ОСОБА_5 не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, при виході із приміщення супермаркету була зупинена працівником охорони ТОВ «Сільпо-Фуд».
Внаслідок цього попереджено спричинення потерпілому ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальної шкоди на загальну суму 1125,54 гривень без ПДВ.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
У сукупності ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
30 грудня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
11 січня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 Кримінального кодексу України.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1 , непрацююча, з середньою освітою, згідно статті 89 Кримінального кодексу України раніше не судима.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілої ОСОБА_7 , протоколі допиту свідка ОСОБА_8 , протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку, протоколах огляду відеозаписів із місця події, а також в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.
Крім того, стосовно ОСОБА_9 скеровано:
1) 23 лютого 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обвинувальний акт за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.185 Кримінального кодексу України;
2) 13 квітня 2022 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України;
3) 03 червня 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України;
4) 08 вересня 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється
ОСОБА_5 , згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із заставою 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрювана може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі.
Слідчий у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала на підставах, викладених у клопотанні, просила клопотання задовольнити.
У судовому засіданні підозрювана вину визнала, щиро розкаялася в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підозрювана має на утриманні неповнолітню дитину, страждає хронічними захворюваннями, просив застосувати м'якіший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрювану, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 pоку, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства, кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно частини першої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Частиною першою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні, не зменшилися і не зникли.
Так, у судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- пункт перший - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені діяння.
- пункт третій - незаконно впливати на потерпілого та свідків, так як підозрюваній відомі їхні анкетні дані;
- пункт п'ятий - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, не має постійного джерела доходу, офіційно ніде не працевлаштована, тому може вчиняти кримінальні правопорушення з метою незаконного збагачення.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та інші), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
При цьому обрання інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваної на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Обрання запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваної постійного місця роботи або джерел її доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для неї.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрювану обов'язків, оскільки підозрювана, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на неї обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваної, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрювану, а також пом'якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної, виходячи з конкретних обставин справи.
Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваної та характеризуючі її особу дані, стан здоров'я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, наявність місця роботи та стан здоров'я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень нуль копійок.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрювану обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення і слід застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 березня 2023 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, та визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту взяття під варту в залі суду, а саме з 16 січня 2023 року.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 березня 2023 року включно в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.
Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень нуль копійок у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи: слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Строк дії ухвали до 16 березня 2023 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 18 січня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1