Справа № 128/3585/20
11 січня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої- судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника- ОСОБА_4 ,
обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання сторін кримінального провадження, відомості про яке внесені 17.03.2020 до ЄРДР за №12020020000000131 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.301 КК України,-
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження.
11.01.2023 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_9 у виді тримання під вартою.
Клопотання прокурором обґрунтовано тим, що у обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою спливає, а ризики, які стали підставою для його застосування на даний час продовжують існувати, не змінилися та не відпали, а саме: Ґугімаєр Маріо обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має постійного місця роботи чи навчання, джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, з метою зміни їх показів в суді. Окрім того, вказує, що ОСОБА_10 згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України раніше судимий на території Республіки Австрія, водночас, строк дії посвідки на тимчасове проживання в Україні у ОСОБА_11 закінчився 02.01.2021.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував з приводу клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його необґрунтованим, оскільки вважає, що ризики, які існували на момент обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою наразі відпали, а довготривале тримання від вартою є порушенням його прав, тому заявив суду усне клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді особистого зобов'язання
Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав усне клопотання свого захисника, з підстав зазначених захисником ОСОБА_4 , додатково зазначив, що в нього на картці зберігаються грошові кошти за рахунок яких він має можливість винайняти житло та себе утримувати.
В свою чергу, прокурор ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення усного клопотання захисника, оскільки вважає, що ризики на даний час зазначені нею у клопотаннях не змінилися, не відпали та не зменшилися, а тому просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши клопотання прокурора та захисника, з'ясувавши міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , наразі продовжують існувати та не відпали ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, в якій судом ще не допитано: свідків, обвинувачених, не досліджені письмові та речові докази, а тому суд вважає що існують ризики того, що обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків, з метою зміни своїх показів в суді на його користь.
Також, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_10 є громадянином іншої держави - Австрії; на час затримання не був працевлаштований на території України; не мав постійного законного джерела доходу; є особою, тричі судимою на території Австрії за вчинення умисних злочинів: один з яких за підроблення документів та двічі за вчинення злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, відбув покарання реально (зі слів самого обвинуваченого); даних про те, що покарання за вказані злочини він відбув у суду немає , а тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інший злочин.
Також, суд бере до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_9 інкримінується вчинення злочину, який відносить згідно КК України до класифікації особливо тяжких злочинів та категорії кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, а тому суд вважає що існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що немає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки ризики наведені прокурором не зменшилися та не відпали, а продовжують існувати, тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 слід відмовити за необґрунтованістю, так як жодних належних та допустимих доказів у спростування наведених прокурором ризиків стороною захисту суду не подано.
Також, при винесені даного процесуального рішення відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд бере до уваги, що стосовно останнього, в провадженні Вінницького районного суду перебуває інший обвинувальний акт у вчиненні ним нових епізодів кримінальних правопорушень за ч.5 ст. 301 КК України та ч.3 ст. 149 КК України.
Окрім того, військова агресія росії проти України стала підставою введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшими змінами), який відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, був продовжений до 21.11.2022, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовженні воєнного стану в Україні» строк дії запровадженого воєнного стану продовжений з 21 листопада 2022 року на 90 діб тобто до 19.02.2023
Тому суд вважає, що з урахуванням зазначених вище обставин обвинувачений може скористуватися запровадженим в країні воєнним станом, з метою переховування від суду.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою, - на 60 днів, а саме по 11 березня 2023 року включно.
Керуючись ст.331 КПК України, суд -
У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 на особисто зобов'язання - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме - по 11 березня 2023 року, включно.
Копію ухвали суду направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1»- для виконання ; сторонам кримінального провадження та перекладачу - вручити в залі судового засідання.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів: обвинуваченим Ґугімаєром Маріо, - з дня отримання копії повного тексту ухвали з перекладом на німецьку мову ; захисником ОСОБА_4 - з дня проголошення ухвали.
Повна ухвала суду проголошена 11.01.2023 о 14.00 год.
Суддя ОСОБА_13