вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" січня 2023 р. Справа № 911/2782/22
Суддя Бацуца В. М. розглянувши заяву та додані до неї матеріали
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (01133, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в Господарський суд Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 13 525, 56 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 922, 64 грн, що виникли внаслідок невиконання боржником свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредитних коштів та своєчасної сплати процентів за користування кредитом згідно з договором № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. та Додатковою угодою № 1 від 15.06.2021 р. до нього.
Розглянувши заяву заявника про видачу судового наказу у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
2. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
3. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
4. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 148 цього ж кодексу судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
2. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно з ст. 150 цього ж кодексу заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
2. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
3. До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
4. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
До вказаної заяви в якості доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, заявником додано, зокрема, електронні докази в письмовій формі (роздруковані на паперових носіях) - договір № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р., додаткова угода № 1 від 15.06.2021 р. до договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р., інші документи - пропозиція укласти договір (оферта) № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р., прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р., пропозиція укласти додаткову угоду (оферта) до договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р., прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди до договору про надання кредиту № 136849-КС-006 від 03.06.2021 р., платіжне доручення № 28657 від 03.06.2021 р. на суму 15 000, 00 грн, платіжне доручення № 29082 від 15.06.2021 р. на суму 7 000, 00 грн, довідка вих. № 136849-КС-006 від 17.12.2021 р. про укладення договору, розрахунок заборгованості боржника за кредитним договором 136849-КС-006 від 03.06.2021 р.
Як зазначає заявник, 03.06.2021 р. між заявником (кредитодавцем) та боржником (позичальником) було укладено електронний договір № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 цього ж закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ
Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19.
У паперовій копії договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. зазначено, що вказаний договір підписаний боржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з використання електронного одноразового ідентифікатора G-1998 від 03.06.2021 р.
Водночас, заявником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б нанесення боржником електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису) та як наслідок підписання (укладення) такого електронного договору між заявником та боржником.
При цьому, наявна у матеріалах заяви довідка вих. № 136849-КС-006 від 17.12.2021 р. про укладення договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. та його підписання позичальником (боржником) шляхом введення надісланого одноразового ідентифікатора 03.06.2021 р. о 12:10:01, є одностороннім документом, складеним заявником, та не підтверджує належність факту укладення зазначеного договору.
Таким чином, як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, до вказаної заяви заявником не додано усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме доказів укладення електронного договору № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП ОСОБА_1 та відповідно виникнення у заявника права вимоги до боржника саме за цим договором, що не відповідає вимогам ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу;
4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
2. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
3. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
4. Суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
5. Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Відповідно до ст. 153 цього ж кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
2. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 147, 148, 152, 153, 233 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви б/н від 07.12.2022 р. (вх. № 2424/22 від 27.12.2022 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про видачу судового наказу за вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 13 525, 56 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 922, 64 грн згідно з договором № 136849-КС-006 про надання кредиту від 03.06.2021 р. та Додатковою угодою № 1 від 15.06.2021 р. до нього.
2. Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца