Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
16 січня 2023 року Справа № 520/7128/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №296-ос від 03.06.22р. в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 289о/с від 14.06.2022 Головного управління національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2022 без виплати грошового забезпечення з 01.05.2022 по 03.06.2022;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцеру поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з першого дня такої невиплати по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі;
- стягнути з Головного управління національної поліції Харківської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь період неотримання такого.
Крім того, просить суд допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на роботі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а також № 289о/с від 14.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2022 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України ''Про Національну поліцію" без виплати грошового забезпечення з 01.05.2022 по 03.06.2022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки визначення «відсутній на службі без поважних причин» під час воєнного стану та викладених обставин, пов'язаних з окупацією території, є необґрунтованим. Стверджує, що матеріали не містять як жодних відомостей щодо позивача на підтвердження факту відсутності на службі без поважних причин так і жодних відомостей внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУНП в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818. Крім того, позивач вказує, що висновки відповідача здебільшого обґрунтовані тим, що його не викликано в установленому законом порядку для участі у засіданні комісії, чим позбавлено права на захист передбаченого ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 1 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що з 01.05.2022 по 03.06.2022 позивач безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання свої функціональні обов'язки, тим самим скоїв прогул, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України тим самим, вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. У зв'язку з чим, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, тим самим скоївши прогули, в порушенні вимог ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, наказом ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022 №296 застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та наказом ГУ НП в Харківській області від 14.06.2022 №289 о/с його звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управління НП в Харківській області від 10.05.2022 № 608 призначено проведення у формі письмового провадження службового розслідування за обставинами, викладеними у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_3 від 09.05.2022.
За результатами службового розслідування уповноваженими особами відповідача 03.06.2022 складено висновок службового розслідування, затверджений наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022.
Так, в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що 09.05.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_3 про те, що ним 28.04.2022 підлеглим працівникам було надано усний наказ у строк до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу, для несення служби та виконання своїх функціональних обов'язків, зокрема, дільничному офіцеру поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 .
Проте з 01.05.2022 по 03.06.2022 вищевказаний поліцейський до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибув, відсутній на службі без поважних причин та відповідно до виконання свої функціональні обов'язки не приступив.
Службовим розслідуванням встановлено, що в результаті збройної агресії з боку рф певна частина території Харківської області, в тому числі окремі громади Ізюмського району Харківської області опинилися окупованими збройними силами РФ. Станом на теперішній час деякі поліцейські Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які перебувають на тимчасово окупованій території не евакуювалися на підконтрольну Україні територію.
В ході проведеного службового розслідування опитаний начальник Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що 24.02.2022 особовий склад підрозділу було зібрано по тривозі у зв'язку з веденням військового стану в Україні, поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну вогнепальну зброю. 03.03.2022 військовослужбовці РФ окупували територій міста Балаклія та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022 після неодноразових спроб війська РФ окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого окремі поліцейські підрозділу опинились в окупації. Поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території за можливості виходили на зв'язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. Полковник поліції ОСОБА_3 зазначив, що за його вказівкою керівниками служб та особисто ним встановлювалися місця перебування кожного поліцейського Ізюмського РУП. Крім цього, вівся облік підлеглого особового складу, який не виходив на зв'язок з моменту окупації міста та району або була відсутня інформація про їх місце знаходження. 28.04.2022 відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області на якій було дано усний наказ керівникам щодо доведення до кожного підлеглого поліцейського про необхідність виїзду з окупованої території до 30.04.2022. Даний наказ в підрозділі було доведено заступникам та усім підпорядкованим керівникам служб. На момент проведення службового розслідування на окупованій території знаходилося 58 поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які періодично за можливості виходять на зв'язок (38 - Ізюмський РУП, 12 - відділ поліції № 1 Ізюмського РУП, 2 - відділення поліції № 1 Ізюмського РУП, 6 - СПД № 1 Ізюмського РУП).
Станом на 03.06.2022 капітан поліції ОСОБА_1 до евакуйованого підрозділу, розташованого в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, не прибув, до виконання своїх посадових обов'язків не приступив.
Опитаний заступник начальника сектору превенції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 пояснив, що, виконуючи усний наказ керівництва про необхідність прибуття підлеглого особового складу, які знаходяться на окупованій території, в зазначений термін, він також здійснював телефонні дзвінки начальнику СП майору поліції ОСОБА_5 на номер, яким той користується НОМЕР_2, старшому інспектору з ЮП СП майору поліції ОСОБА_9 на номер НОМЕР_3, старшому інспектору з ЮП СП капітану поліції ОСОБА_14 на номер НОМЕР_4, інспектору СП капітану поліції ОСОБА_15 на номер НОМЕР_5, старшому ДОП СП капітану поліції ОСОБА_16 на номер НОМЕР_6, старшому ДОП СП капітану поліції ОСОБА_17 на номер НОМЕР_9, ДОП СП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_18 на номер НОМЕР_8, ДОП СП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 на номер НОМЕР_7, ДОП СП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_19 на номер НОМЕР_11 та ДОП СП ОСОБА_6 на номер НОМЕР_10.
Тобто, дільничний офіцер поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1, який знаходився на окупованій території, безпосереднім керівником, з використанням мобільного зв'язку був проінформований про необхідність виходу з окупації. Також, його було повідомлено про відповідальність за невиконання вказаного наказу аж до звільнення з Національної поліції України, проте поліцейський наказ не виконав, з окупованої території не вийшов та не приступив до виконання своїх службових обов'язків, про перебування на лікарняному або інші причини своєї неявки керівництву Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не повідомив.
У висновку службового розслідування також зазначено, що з метою з'ясування вищевказаних причин та умов, а також реалізації можливості щодо надання письмового пояснення з вищезазначених обставин, дисциплінарною комісією було здійснено телефонний дзвінок, зокрема, дільничному офіцеру поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , проте телефон останнього був поза зоною обслуговування.
Крім цього, дисциплінарною комісією відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, вживалися заходи щодо направлення вищевказаному поліцейському повідомлення про його виклик для надання пояснень по суті вищевказаних обставин з використанням засобів електронної комунікації - електронної пошти (скриньки).
Вищевказана інформація щодо запрошення зазначених поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відображена в акті огляду засобу (програми) електронної комунікації від 24.05.2022 за № 392/119-15-2022 разом з ілюстраційними матеріалами (скріншотами). Позивач у зазначений час за запрошенням до УП ГУ НП в Харківській області не прибув та відповідні письмові пояснення не надавав, у зв'язку із цим відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що було складено відповідний акт, зареєстрований 28.05.2022 № 447/119-15-2022.
В ході службового розслідування комісія дійшла висновку, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання свої функціональних обов'язків, тим самим скоїв прогул, також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також вчинив інші дисциплінарні проступки, що виразились у порушені: пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки їх не виконали; не дотримались правил внутрішнього розпорядку, не виконали накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяли керівникові в організації дотримання службової дисципліни; пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків; вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», діяли не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим, вчинили дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим їх проходженням служби в Національній поліції України.
Також, останній порушив внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУ НП в Харківській області, затверджений наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818.
У висновку зазначено, що в ході проведення службового розслідування обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до вимог частин 4, 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не встановлено.
На підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів інспекторами встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушені: ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818.
На підставі викладеного, дисциплінарною комісією вирішено застосувати до дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
У зв'язку з чим наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №296 від 03.06.2022 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області", дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Також, наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 289 о/с від 14.06.2022 звільнено зі служби дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи необґрунтованими накази Головного управління Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а також № 289о/с від 14.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 № 1355/32807 (надалі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частинами третьою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно із частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 розділу V "Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією" Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V "Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією" Порядку № 893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів (пункт 7 розділу V "Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією" Порядку № 893).
Пунктом 3 розділу VI Порядку № 893 встановлено, що строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частини 1, 2 статті 16 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 16 Дисциплінарного статуту).
Пунктом другим розділу VI Порядку № 893 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Щодо тверджень позивача, що він був позбавлений надати будь - які пояснення під час проведення службового розслідування, оскільки його не було викликано в установленому порядку для участі у засіданні комісії з проведення службового розслідування, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 розділу V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану" Дисциплінарного статуту НПУ, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
З матеріалів справи судом встановлено, що на запит інспектора дисциплінарної комісії від 14.05.2022, листом управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 16.05.2022 №1441 вс/119-12/01-2022 було повідомлено, зокрема, адресу електронної скриньки ОСОБА_1 ..
Так, 17.05.2022 на електронну поштову адресу, а також месенджери «Telegram» та «WhatsApp» позивача було надіслано повідомлення (виклик) для надання пояснень, в якому запропоновано з'явитись до дисциплінарної комісії для надання пояснень в рамках проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Харківській області від 10.05.2022 № 608, що підтверджено наданим до суду скріншотом з електронної пошти відправника.
Крім того, з наданого відповідачем скріншоту вбачається, що останнім 21.05.2022 було здійснено телефонний виклик ОСОБА_1 за його мобільним номером телефону. Проте, на телефонний виклик позивач не відповідав.
Позивач до дисциплінарної комісії не прибув, не телефонував, пояснень у будь - якому вигляді (усно, письмово), не надав, у зв'язку з чим в ході службового розслідування інспекторами складено акт про відмову від надання пояснень відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту.
Отже, твердження позивача в частині порушення процедури проведення відносно нього службового розслідування є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження.
В позовній заяві позивач зазначив, що про оскаржуваний наказ ГУ Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції не було оголошено оголошення, що є порушенням проведення службового розслідування.
Суд звертає увагу, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19.
Щодо суті встановлених в ході службового розслідування, проведеного дисциплінарною комісією ГУ НП в Харківській області стосовно ОСОБА_1 , які зафіксовані у висновку службового розслідування від 03.06.2022, та які стали підставою для винесення спірних наказів Головного управління Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а також № 289о/с від 14.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, суд зазначає таке.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною четвертою та п'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Згідно з частиною шостою статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Частиною сьомою названої вище статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
Згідно з частиною першою статті 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить, що в ході службового розслідування з'ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.
У висновку службового розслідування від 03.06.2022 зазначено, що на підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів інспекторами встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби, виконання свої функціональних обов'язків, тим самим скоїв прогул, також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також вчинив інші дисциплінарні проступки, що виразились у порушені: пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки їх не виконали; не дотримались правил внутрішнього розпорядку, не виконали накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяли керівникові в організації дотримання службової дисципліни; пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків; вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», діяли не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим, вчинили дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим їх проходженням служби в Національній поліції України.
Також, останній порушив внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУ НП в Харківській області, затверджений наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818.
У висновку службового розслідування також зазначено, що обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до вимог частин 4, 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не встановлено.
З приводу відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, невиконання усного наказу керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби, виконання свої функціональних обов'язків, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що в ході проведеного службового розслідування опитаний начальник Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що 24.02.2022 особовий склад підрозділу було зібрано по тривозі у зв'язку з веденням військового стану в Україні, 3 поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну вогнепальну зброю. 03.03.2022 військовослужбовці рф окупували територій міста Балаклія та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022 після неодноразових спроб війська рф окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого окремі поліцейські підрозділу опинились в окупації. Деякі поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території, виходили на зв'язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. 28.04.2022 відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області на якій було дано усний наказ керівникам щодо доведення до кожного підлеглого поліцейського про необхідність виїзду з окупованої: території до 30.04.2022. Даний наказ в підрозділі було доведено заступникам та усім підпорядкованим керівникам служб. На момент проведення службового розслідування на окупованій території знаходилося 58 поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які періодично за можливості виходять на зв'язок.
Станом на 03.06.2022 ОСОБА_1 до евакуйованого підрозділу, розташованого, в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, не прибув, до виконання своїх посадових обов'язків не приступив.
Також, опитаний заступник начальника сектору превенції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 пояснив, що, виконуючи усний наказ керівництва про необхідність прибуття підлеглого особового складу, які знаходяться на окупованій території, в зазначений термін, він також здійснював телефонні дзвінки зокрема ДОП СП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 на номер НОМЕР_7.
У висновку службового розслідування зазначено, позивач, який знаходився на окупованій території, безпосереднім керівником, з використанням мобільного зв'язку був проінформований про необхідність виходу з окупації. Також, його було повідомлено про відповідальність за невиконання вказаного наказу аж до звільнення з Національної поліції України, проте поліцейський наказ не виконав, з окупованої території не вийшов та не приступив до виконання своїх службових обов'язків, про перебування на лікарняному або інші причини своєї неявки керівництву Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не повідомив.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Згідно з ч.1 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку (частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту).
Судом встановлено, що начальником Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 09.05.2022 складено рапорт, який доведено до відома начальника ГУНП в Харківській області, про те, що 28.04.2022 поліцейським, зокрема, старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 було надано наказ до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу. Станом на 09.05.2022 поліцейські, зокрема, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , до місця дислокації для подальшого проходження служби не прибули, тим самим безпосередньо відсутні на службі без поважних причин та не виконують свої функціональні обов'язки.
В позовній заяві позивач зазначив, що матеріали службового розслідування не містять жодних відомостей на підтвердження факту відсутності без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022. З 24.02.2022 він знаходився за місцем свого виконання посадових обов'язків в місті Ізюм Харківської області та виконував накази свого безпосереднього керівництва. Неодноразові спроби позивача залишити окуповану територію та повернутись на підконтрольну територію України не закінчувались успіхом, оскільки по всій окупованій території було розміщено блок-пости з військовими окупантами, які не пропускали його. Лише наприкінці червня 2022 року йому вдалося виїхати з окупованої території, після чого він зв'язався зі своїм керівництвом доповівши про обставини. Проте з усного повідомлення від відділу кадрів він дізнався про своє звільнення з органів поліції.
Позивач також зазначив, що в період з 01.05.2022 по 03.06.2022 він не мав телефонного зв'язку, не мав доступу до всіх можливих месенджерів: Viber, WhatsApp, Telegram та електронної пошти, мережі Інтернет, а також в місті Ізюм була відсутня електроенергія. Відповідно, про накази чи розпорядження щодо евакуації не отримував, як і інших наказів щодо виїзду з місця несення служби на території міста Ізюм Харківської області.
Суд не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що позивачем здійснювали спроби та він намагався зв'язатися зі своїм безпосереднім керівництвом з 01.05.2022 по 03.06.2022.
Щодо неможливості виїхати з тимчасово окупованої території суд зазначає, що за інформацією, розміщеною на сайті Президента України (https://www.president.gov.ua/news/vidkrilisya-gumanitarni-koridori-dlya-evakuaciyi-lyudej-u-su-73473) відкрилися гуманітарні коридори для евакуації людей у Сумській, Харківській, Донецькій та Київській областях, зокрема, у Харківській області: Ізюм Мала ОСОБА_7 .
Даний факт є загальновідомим і доведення не потребує.
Суд також звертає увагу, що службове розслідування проводилося стосовно 58 співробітників ГУ НП в Харківській області, зокрема, дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
У висновку службового розслідування зазначено, що деякі з поліцейських Ізюмського РУП, у відношенні яких також проводилося службове розслідування (капітан поліції ОСОБА_8 , майор поліції ОСОБА_9 , старші сержанти поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , лейтенант поліції ОСОБА_12 , старший лейтенант поліції ОСОБА_13 ), вийшли на зв'язок та надіслали через мобільні месенджери повідомлення зазначивши, що знаходяться на окупованій території міста Ізюм Харківської області, не мають можливості прибути до міста Харків, оскільки не мають змоги виїхати на підконтрольну територію України. За результатами телефонних розмов з вказаними поліцейськими були складені акти фіксації надання усних пояснень від 28.05.2022. Копії вказаних усних пояснень від 28.05.2022 також містяться в матеріалах справи.
Отже, суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутність зв'язку з початку воєнних дій на території мешкання та місця роботи позивача (місто Ізюм).
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали та долучені до матеріалів справи документи вказують на те, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання свої функціональних обов'язків, тим самим скоїв прогул, також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вказане є неприпустимим також зважаючи на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, у результаті чого позивач як співробітник поліції зобов'язаний виконувати як свої безпосередні функціональні обов'язки, так і завдання, пов'язані із захистом територіальної цілісності України.
Вказане свідчить, що позивач як співробітник поліції своєю поведінкою дискредитує звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно п.24 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до пункт 1.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.
Пунктом 2.2 Розділу ІІІ вищевказаного Наказу передбачено, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.
Відповідно до п. 3.2 - 3.3 Розділу ІІІ Наказу, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців.
Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.
Пунктом 4.1 Розділу ІІІ Наказу встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.
Згідно ч. 3 пункту 7.8 Розділу ІІІ Наказу, працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).
Згідно із частиною 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Як вже зазначалося, Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння (пункти 1, 2 4, 6 та 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої - третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, у разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини та скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості дисциплінарного проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції, тощо) визначається під час проведення у відношенні поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, начальникові ГУ НП у Харківській області одноособово надано право приймати рішення відповідно до поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.
Аналогічна позиція про застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 807/754/17, яка також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Крім того, необхідно зазначити, що суттєвою обставиною, за якої застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022 на співробітників поліції покладено виконання к своїх функціональних обов'язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України. В той час, дисциплінарний проступок у вигляді порушення службової дисципліни вчинено позивачем в період дії на території України воєнного стану.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягала у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, який свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування складений у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Україні. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Зважаючи, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог Конституції України, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про Національну поліцію", а також Правил етичної поведінки поліцейських, чим підірвано авторитет Національної поліції України, чим порушено службову дисципліну, що виразилось у тому, що позивач безпідставно був відсутній на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання свої функціональних обов'язків, тим самим скоїв прогул, також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що є несумісними із подальшим проходженням служби в органах поліції, обставин, що пом'якшують відповідальність, не встановлено як в ходів службового розслідування так і в ході розгляду даної справи, отже правомірно застосовано до дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та № 289о/с від 14.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) є правомірними.
Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про скасування наказів, вони також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 16.01.2023.
Суддя Супрун Ю.О.