Справа № 127/29756/22
Провадження № 3/127/9886/22
Іменем України
13.01.2023 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії АА № 660788 від 18.12.2022 року вбачається, що 18.12.2022 року о 14:00 год. к АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлював образи штовхав та наносив тілесні ушкодження умисно до своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим спричинив, фізичне та психологічне насильство.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти притягнення його до адміністративної відповідальності, вказавши, що конфлікт виник внаслідок неправомірних дій з боку його дружини.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що чоловік ображав її, кричав, наніс тілесні ушкодження.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні колекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать в тому числі і суди.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, які з урахуванням положень ст.ст. 8, 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно співмешканки дружини ОСОБА_3 , зокрема, образи нецензурною лайкою, нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров'ю, повністю доведена зібраними у справі доказами.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.12.2022 року ОСОБА_2 просила прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 , який вчиняє проти неї домашнє насильство психологічного та фізичного плану.
Також дане підтверджується і письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
В матеріалах справи є форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18.12.2022 року, складеної працівником поліції відносно потерпілої особи ОСОБА_2 .
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція вказаної статті передбачає такі види стягнення: накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Судовий збір у розмірі 536,80 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 221, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя