Єдиний унікальний номер справи 185/11103/22
1-кп/185/382/23
12 січня 2023 року. м. Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
під час підготовчого судового засідання кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022041370001022 від 19.09.2022,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
20.12.2022 року в провадження судді надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як на даний час є ризики предбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений не заперечував щодо клопотання прокурора.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Стаття 315 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Під час проведення підготовчого судового засідання прокурором було подане письмове клопотання про необхідність продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою.
Так, на досудовому слідстві ухвалою слідчого судді від 23.11.2022 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 22.01.2023.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, та які на даний час не відпали, а саме: може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, судове слідство не розпочалося. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, не працює, не одружений, на утриманні нікого не має, а тому не маює міцних соціальних зв'язків.
Даних про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 у суду не має, покарання за вчинення злочину, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено до 8 років позбавлення волі.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне залишити заставу у раніше визначеному слідчим суддею розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 331 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти діб, а саме до 11 березня 2023 року.
Строк дії ухвали - до 11 березня 2023 року.
Залишити без змін розмір застави та обов'язки, у разі внесення застави, визначений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1 .