Справа № 185/1034/22
Провадження № 2/185/120/23
12 січня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря Падафи А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/1034/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,-
представник позивача - адвокат Карапетян Амен Рафікович,
18 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 10 000 доларів США та судові витрати по справі.
Позов мотивовано тим, що 18.06.2020 відповідачем ОСОБА_2 було отримано від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 доларів США в позику, на підтвердження чого позичальником була складена власноруч та підписана боргова розписка у м. Києві. У борговій розписці про отримання 10000 доларів США було зазначено, що відповідач позичає грошові кошти без відсотків та зобов'язується її повернути до 01 лютого 2021 року. Проте станом на 18.01.2022 відповідачем не повернуті позивачу грошові кошти.
07 лютого 2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
27 травня 2022 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості та призначено справу до судового розгляду.
Позивач, представник позивача у судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов до суду не подавав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77, ч 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до оригіналу розписки від 18 червня 2020 мовою оригіналу: «Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ( НОМЕР_1 ) выдан 02 июля 2005 г., зарегистрирован по адресу: АДРЕСА_1 подтверждаю, что 18.06.2020 г. получил от ОСОБА_1 в долг денежную сумму 10000 (десять тысяч американских долларов). Заём денег является беспроцентным. Возврат указанных в расписке денег заёмщик производит в срок до первого февраля две тысячи двадцать первого года. Дата составления расписки 18.06.2020 г. Подпись. ОСОБА_3 .».
Виходячи з тексту розписки ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 10000 доларів США на строк до 01.02.2021.
Відповідач не повернув позивачу суму боргу ані у строк до 01.02.2021 року, ані до часу вирішення даного спору в суді.
Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 п. 1 ч. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» іноземна валюта - грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 10000 доларів США згідно розписки від 18.06.2020 .
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, матеріалами справи встановлено, що між сторонами укладено договір позики грошей в розмірі 10000 доларів США, на підтвердження чого позичальником написано розписку від 18.06.2020, на строк до 01.02.2021, розмір процентів не встановлений, що підтверджується оригіналом розписки від 18.06.2020.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Таким чином, повернення грошей позивачу по спірній розписці не доведено відповідачем, оскільки боргова розписка знаходилась на момент звернення до суду та розгляду справи в позичальника (позивача).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права зазначені в Постанові ВС від 27 червня 2018 року, справа №712/14562/17-ц.
Судом встановлено, що позивач згідно даних зобов'язальних правовідносин належним чином виконав умови договору позики - передав відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов'язання у цілому не виконав, у визначений термін борг не повернув, що підтверджено оригіналом боргової розписки, наданої позивачем.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики, у розмірі 10000,00 доларів США
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 18.06.2020 в розмірі 10000,00 (десять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в розмірі 2812 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко