Справа № 953/823/22
н/п 2/953/1348/23
13 січня 2023 року Київський районний суд м.Харкова
у складі головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Півоваровій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/823/22 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) про збільшення розміру аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:
1.Збільшити розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 року по справі №640/1978/18, визначивши їх в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.
2.Збільшити розмір аліментів на утримання малолітнього доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 року по справі №640/1978/18, визначивши їх в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.
3. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 2012 року по 2016 рік, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (надалі - Відповідач). Рішенням суду від 20.03.2017 року, шлюб між ними розірвано. Від шлюбу позивач та відповідач мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.
Подружнє життя між сторонами не складалось, в 2017 році сторони розлучилися, а малолітні діти залишилися проживати з нею та перебувають на її утриманні.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1000 грн. щомісяця, з індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання доньки у розмірі 1000 грн. щомісяця, з індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття. Проте такий розмір аліментів не забезпечує дітям збереження мінімального матеріального рівня утримання.
Відповідач сплачував аліменти не регулярно та не у повному обсязі, в результаті чого на сьогоднішній день виникла заборгованість по сплаті аліментів близько 50 000 грн., Вказала, що Відповідач має постійний офіційний дохід, проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
За таких обставин, вона вимушена звернутися до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів.
З огляду на рівність обов'язків батьків щодо забезпечення матеріального утримання дітей вважає, що аліменти у розмірі 4 000 гривень на кожну дитину, присуджені з Відповідача, будуть відповідати інтересам і потребам їх спільних дітей.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю. від 25.01.2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
14.10.2022 року на підставі протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями з підстав перебування судді Лях М.Ю. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначена цивільна справа розподілена в провадження судді Колесник С.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А. від 20.10.2022 року справу прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явилась, 14.12.2022 до суду поштою надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, підтримання позовних вимог, та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.51).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання разом із копією ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів за місцем реєстрації, шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання (а.с.36,44,53), не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, відзиву на позовну заяву не подано, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 13.01.2023, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 04.12.2012 зроблено відповідний актовий запис за №650 у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.15).
Батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 01 липня 2014 зроблено відповідний актовий запис за №511 у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14).
Батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20.03.2017 розірвано шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 червня 2012 року у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №240. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_6 » (а.с.16).
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22.05.2018 у справі №640/1978/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісяця, з індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1000 грн. щомісяця, з індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.17-18).
Відповідно до ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно ст..6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 179 ЦПК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідноі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України).
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів.
Такий правовий висновок викладено, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18; постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво19).
Разом з тим, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення аліментів ґрунтуються на збільшення розміру витрат на утримання дітей у зв'язку із зростанням цін на продукти харчування та одяг, відвідування дітьми секцій, інтелектуальний розвиток дітей, на щор йдуть додаткові витрати, в тому числі придбання книг та додаткове відвідування платного репетитора з вивченням англійської мови.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22.05.2018, на даний час не здатний забезпечити мінімальні життєві потреби дітей.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22.05.2018 у справі №640/1978/18 у розмірі по 1000 грн. на кожну дитину та збільшує їх розмір до 4000 грн. щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 51, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 274, 275 ЦПК України, ст. 141, 150, 179, 180-182, 184, 191 СК України, ст..3, 6, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.
Збільшити розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 року по справі №640/1978/18, визначивши їх в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання рішенням законної силидо досягнення дитиною повноліття.
Збільшити розмір аліментів на утримання малолітнього доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2018 року по справі №640/1978/18, визначивши їх в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання рішенням законної силидо досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2022.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено та підписано 13.01.2023.
Суддя Колесник С.А.