Справа № 953/4257/22
н/п 1-кп/953/469/23
"05" січня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню №22022220000000772 від 20.04.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Словянського району Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, який є головою селищної ради Старосалтівської селищної ради Чугуївської району Харківської області , раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,-
встановив:
В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню №22022220000000772 від 20.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.
Обвинуваченому на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 13.05.2022р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначений строк неодноразово продовжувався, останній раз до 08.01.2023р.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
Обвинувачений та захисники проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, зазначаючи що ризики не доведені, просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді мінімальної застави. Так обвинувачений зазначив, що його сукупний дохід за 2021р. склав 280000 грн., у нього у спільній сумісній власності (разом із дружиною) перебуває будинок, де він проживає, та мається земельний пай.
Також обвинувачений подав клопотання про зміну йому запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Прокурор проти зміни запобіжного заходу заперечував, посилаючись на положення ч.6 ст.176 КПК України. Про визначення застави також заперечував, посилаючись на тяжкість інкримінуємого злочину.
При розгляді поданих клопотань судом враховується наступне.
Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що у період з 17.03.2022 по 20.03.2022 він, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, провів у приміщенні свого службового кабінету Старосалтівської селищної ради ряд зустрічей з представниками РФ. Зокрема, під час однієї із таких зустрічей ОСОБА_8 вказав директору Старосалтівського ліцею ОСОБА_9 та завгоспу вказаного закладу ОСОБА_10 відчинити приміщення навчального закладу за адресою: АДРЕСА_2 , представникам РФ для використання приміщень у власних цілях останніх.
В той же період часу, ОСОБА_8 прибув до Старосалтівського ліцею, переслідуючи мету надання представникам РФ допомоги у проведенні, підривної діяльності проти України, надав приміщення вказаного закладу представникам РФ у їх розпорядження. При цьому в подальшому представниками РФ у приміщеннях ліцею розміщено особовий склад і засоби, використовувалися з метою здійснення розвідувальної та підривної діяльності проти України та ЗС України, що розташовані на території міста Харкова та області.
Далі, у період з 17.03.2022 до 01.05.2022 ОСОБА_8 , перебуваючи на території Старосалтівської громади Чугуївського району Харківської області, продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України здійснював організаційне, матеріально-технічне сприяння та надавав необхідну допомогу представникам РФ у проведенні підривної діяльності проти України.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану на шкоджу суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі Російській Федерації, а саме представникам ЗС РФ та іншим військовим формуванням РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.
При розгляді клопотання, судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, працює, є одруженим, раніше не судимим, є головою селищної ради Старосалтівської селищної ради Чугуївської району Харківської області.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На теперішній час усі свідки обвинувачення не допитані.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, незаконний вплив на свідків, які на теперішній час не зменшились.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 ч.1 ст. 176 КПК України передбачений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ст. 111 КК України, при цьому судом встановлено наявність ризиків передбачених пп. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, що виключає в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, внаслідок чого клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема ст.111 КК України.
У відповідності до положень ч.4 ст. 183 КПК України, з урахування даних про особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, в даному випадку вважає за можливе визначити йому розмір застави, як альтернативний запобіжний захід передбачений положеннями ч.3,ч.4 ст. 178 КПК України, виходячи з наступного.
Як зазначено вище вказане кримінальне провадження перебуває в провадженні суду з 29.07.2022р. ОСОБА_8 тримається під вартою з 07.05.2022р.
Судом визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження, розглянуто клопотання учасників судового провадження, допитано обвинуваченого.
На теперішній час здійснюється дослідження доказів сторони обвинувачення, згідно встановленого порядку, допитуються свідки, зокрема, за період 22.08.2022р. по 05.01.2023р. стороною обвинувачення забезпечено допит свідків - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення ЄСПЧ «Александровська проти України» від 25 березня 2021 року суд встановив порушення пункт 3 статті 5 Конвенції у зв'язку з продовженням строку тримання заявниці під вартою, зазначивши , що відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції органи державної влади повинні переконливо продемонструвати обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке. Вимога до посадової особи, яка відправляє правосуддя, надати відповідні та достатні підстави для затримання, окрім наявності обґрунтованої підозри, застосовується вже під час ухвалення першого рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, вирішуючи, чи слід звільнити чи тримати особу під вартою, органи державної влади зобов'язані розглянути альтернативні запобіжні заходи. Обґрунтування, які можуть вважатися «відповідними» та «достатніми», включають небезпеку переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризики змови, повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункти 87, 88 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги). Ці ризики повинні бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (див. згадане рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), пункт 222). Таким чином, ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання; його слід оцінювати з урахуванням інших факторів, таких як характер обвинуваченого, моральні якості, майновий стан, зв'язки з країною та міжнародні контакти (там само, пункт 223).
З урахуванням викладеного, враховуючи усталену практику ЄСПЛ, положення ч.4 ст. 184 КПК України, щодо можливості визначення застави, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_8 заставу.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За положенням ч.5 ст. 185 КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Згідно рішень ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії» органи зобов'язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму.
За рішенням ЄСПЛ «Хрістова проти Болгарії» національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке ймовірно буде накладено.
Мета застави полягає не в тому, щоб визначити такий її розмір, що підозрюваний не міг її сплатити, оскільки запобіжний захід не є покаранням. Мета застави полягає у визначені такого її розміру, який гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
За для гарантування виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з урахуванням зазначених обставин, пред'явленого обвинувачення, даних про особу ОСОБА_8 , його сімейного і майнового стану, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_8 розмір застави - 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 268400 грн., (2684 х 100) та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
При цьому, в разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст.2, 7, 8, 176, 177, 178, 182, 185, 194, 331 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити. Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 05.03.2023 року включно.
Визначити ОСОБА_8 суму застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 268400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_8 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова, без суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утримуватися від спілкування зі свідками до кримінальному провадженню №№22022220000000772.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлені, не з'являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
В задоволені клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Встановити строк дії ухвали з 05.01.2023р. по 05.03.2023р.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3