Справа № 120/8368/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
13 січня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2022 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав пропущення позивачем строку на звернення до суду. Даною ухвалою встановлено позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку.
03.11.2022 на електронну адресу суду надійшла заява, в якій представник позивача зазначає, що позивачем пропущено відповідний строк звернення з поважних причин. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що істотною перешкодою для звернення позивача до суду з даним позовом стало введення на території України військового стану, внаслідок чого позивач змушений був виїхати за межі держави.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 08.11.2022 позовну заяву повернув заявникові. Судове рішення мотивоване тим, що при подані позову не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що стало підставою для залишення позову без руху, а на усунення недоліків позовної заяви вказано причини пропуску строку, які не визнані судом поважними, - позовна заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що первинний позов було подано вчасно 05.10.2022 та був повернутий через форс мажорні обставини щодо не можливості згенерувати ордер по справі, а повторний в межах місячного строку після повернення судом першої інстанції поданої вперше позовної заяви.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні його (позивача) на посаді начальника земельного відділу Могилів-Подільської міської ради;
- визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення його (позивача) з посади начальника земельного відділу Могилів-Подільської міської ради та скасувати розпорядження міського голови від 11.09.2019 № 30-к "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ";
- поновити його (позивача) на посаді начальника земельного відділу Могилів-Подільської міської ради з 19.02.2019;
- зобов'язати відповідача анулювати запис у трудовій книжці позивача про звільнення його з посади за ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та провести оплату праці за час вимушеного прогулу з 19.02.2020 по день і час поновлення на посаді.
При цьому, представник позивача обґрунтовує позовну заяву тим, що про факт незаконного звільнення йому стало відомо 21.02.2020.
Також встановлено, що даний адміністративний позов поданий ОСОБА_1 до суду 17.10.2022, тобто з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас судом першої інстанції вірно зазначено, що в даній категорії справ законом не передбачена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, тому доводи позивача щодо отримання ним листа від 05.09.2022 у відповідь на звернення щодо поновлення на роботі, та свідчить про необґрунтованість доводів представника позивача.
При цьому, не заслуговували на увагу суду посилання представника позивача на введення воєнного стану на території України, внаслідок чого позивач змушений був виїхати за межі держави, оскільки відповідний режим введено на території держави Указом Президента України № 64/202 із 05:30 год. 24.02.2022.
Разом з тим, окрім вищевказаних доводів представника позивача, жодних змістовних та обґрунтованих причин пропуску місячного строку звернення до суду з позовом, визначеного частиною 5 статі 122 КАС України, які б могли бути визнані судом поважними, у клопотанні представника позивача про поновлення строку звернення не зазначено, та судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги, що первинний позов було подано вчасно 05.10.2022 та був повернутий через форс мажорні обставини щодо не можливості згенерувати ордер по справі, а повторний в межах місячного строку після повернення судом першої інстанції поданої вперше позовної заяви, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки організаційні труднощі представника позивача щодо виготовлення ордеру не можуть бути беззаперечним доказом пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду із вищезазначеним позовом.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що причини наведені представником позивача в заяві про поновлення строків не свідчать про поважність пропущення позивачем строку звернення до суду починаючи з 21.02.2020.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.