"12" січня 2023 р. Справа № 363/2275/22
/заочне/
12 січня 20223 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Строкань В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії місць загального користування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних,
Рух справи. Процесуальні дії у справі.
5 серпня 2022 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії місць загального користування в сумі 2075,90 гривень, втрати від інфляційних процесів 607,46 гривень та 3 % річних в розмірі 75,55 гривень, всього - 2758,91 гривень та судові витрати у розмірі 2481, 00 гривень.
Після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 серпня 2022 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 11:45 8 листопада 2022 року, про що сторін повідомлено у встановленому законом порядку.
3 листопада 2022 року до суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з опалення місць загального користування у розмірі 631,08 гривня за період з 1 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року, яка складається з: 531,30 гривня - заборгованість за опалення місць загального користування; 89,14 гривень - інфляційні витрати; 10,64 гривень - 3% річних на заборгованість.
У судове засідання, призначене на 8 листопада 2022 року, учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. При цьому, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримує в повному обсязі, щодо прийняття заочного рішення не заперечує.
Також, як вбачається з матеріалів справи, конверт, надісланий відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, повернувся на адресу суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з неявкою учасників провадження, враховуючи заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, яку надіслано відповідачу 3 листопада 2022 року, та те, що відповідачем не отримано судової кореспонденції, розгляд справи відкладено на 10:00 12 січня 2023 року, про що повідомлено учасників провадження, при цьому відповідачу повторно надіслано судову кореспонденцію, що повернулася до суду без вручення, а також, на сайті Вишгородського районного суду розміщено «Оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду на 12 січня 2023 року».
У судове засідання, призначене на 12 січня 2023 року, учасники провадження не з'явилися, при цьому в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без її участі, а конверт, надісланий відповідачу з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, повернувся на адресу суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності учасників провадження, суд враховує, заяву представника позивача про розгляд справи без її участі, та те, що суд ужив усіх передбачених процесуальним законодавством заходів для забезпечення явки відповідача до суду, та відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, з опублікуванням оголошення про його виклик вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки учасники провадження у судове засідання не з'явилися, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позову.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . КП «Вишгородтепломережа» ВМР до вказаного будинку під'єднані всі необхідні комунікації для забезпечення тепловою енергією місць загального користування.
Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки позивач надавав відповідні послуги, а відповідач ними користувався. Незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії, оскільки він фактично користувався ними.
Відсутність договору про надання послуг, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що підтверджується правовою позицією, викладеною у Постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
Кошти за надані послуги з централізованого постачання теплової енергії місць загального користування відповідач не сплачувала регулярно та своєчасно, що порушує право позивача на своєчасне одержання плати за надані послуги.
На адресу відповідача неодноразово направлялися попередження та підтвердження з вимогою сплатити заборгованість, а також щомісячно направляються квитанції з зазначенням суми боргу.
Станом на дату звернення до суду, на адресу позивача скарг та зауважень стосовно нарахувань за надані послуги та якості надання послуг не надходило.
Оскільки, відповідачі у добровільному порядку наявну заборгованість за період з
1 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року у розмірі 531,30 гривень за послуги з постачання теплової енергії місць загального користування не погасили, а також з урахуванням витрат від інфляції за весь час прострочення у розмірі 89,14 гривень та
3 % річних - 10,64 гривень, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 11, 382, 509, 526, 625 ЦК України, просить стягнути відповідача кошти на загальну суму - 631,08 гривень.
Щодо правової позиції відповідача.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмету спору.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що згідно рішення Вишгородської міської ради від 06 серпня 2021 року № 10/1 змінено назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» на «Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, скорочену назву з «ВРКП «Вишгородтепломережа» на «КП «Вишгородтепломережа» ВМР».
Відповідний запис про зміни було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 вересня 2021 року.
Відповідач у справі є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а отже є споживачами наданих позивачем послуг.
Відповідно до актів обстеження теплового вузла обліку по будинку в період з
1 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року позивач забезпечував відповідача послугами за опалення.
Згідно розрахунку заборгованості, сформованим ВРКП «Вишгородтепломережа», за надані послуги з постачання теплової енергії місць загального користування, з урахуванням витрат від інфляційних процесів та 3% річних, за адресою: АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_1 , у період з 1 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року заборгованість складає - 631,08 гривень, яка складається із: 531,30 гривень - заборгованість за опалення місць загального користування; 89,14 гривень - інфляційні витрати; 10,64 - 3% річних на заборгованість.
Норми права, які застосовував суд та мотиви їх застосування.
Частина перша статті 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина перша статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина перша статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог статті 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії (опалення місць загального користування), які регулюватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (зі змінами та доповненнями) та Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359 (далі по тексту - Методика, що діяла у відповідний період), якою був встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції від 24 червня 2004 року (на час виникнення спірних правовідносин), - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Стаття 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).
Частина перша статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - права та обов'язки споживача. Зокрема споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому зобов'язаний - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Стаття 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тій самій редакції, - плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, - постачання холодної та гарячої води і водовідведення - розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.
Стаття 19 Закону України «Про теплопостачання» - діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Стаття 24 Закону України «Про теплопостачання» - права та основні обов'язки споживача теплової енергії. Зокрема, споживач теплової енергії має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил, та зобов'язаний додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Стаття 162 ЖК України - плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Стаття 11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Стаття 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідачі зобов'язані оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Свої зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення позивач виконує в повному обсязі, при цьому з будь-якими скаргами щодо неналежного надання позивачем послуг, відповідач не зверталась, та у порушення норм закону зобов'язання не виконує, не розраховується за надані послуги з опалення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, на підставі статті 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати внаслідок інфляції та три відсотки річних.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок суду.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, про задоволення позову у повному обсязі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату послуг з газопостачання природного газу у розмірі
631,08 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 2481,00 гривень.
Керуючись статтями 22, 526, 625, 1166 ЦК України, статтями 10, 12, 76, 81, 141, 142, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
позов Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії місць загального користування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради суму заборгованості за спожиті послуги з опалення місць загального користування у розмірі 631 (шістсот тринадцять одна) гривню 08 копійок за період з 1 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року, яка складається з: 531,30 гривень - заборгованість за опалення місць загального користування; 89,14 гривень - інфляційні витрати; 10,64 гривень - 3% річних на заборгованість.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривеню 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12 січня 2023 року.
Позивач: Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, код ЄДРПОУ 13713569, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Приватбанк», ІПН 137135610080, свідоцтво ПДВ 13697799, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_2 .
Суддя О.П. Лукач