Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2068/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Сталь торг захід" (89114, Закарпатська обл., село Кам'яниця, вул. Ужанська, буд. 105)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" (62370, Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49)
про стягнення 76389,31 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне підприємство "Сталь торг захід" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 76389,31 грн., яка складається із: 60000,00 грн. суми основного боргу; 11876,71 грн. пені; 712,60 грн. 3% річних та 3800,00 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №01-28/07/22 від 27.07.2022 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасно оплати вартості товару у визначені спірним Договором поставки строки.
04.11.2022 провідними інспекторами відділу документального забезпечення контролю (канцелярія) під час перевірки документів, що надійшли електронною поштою від ПрАТ "Сталь торг захід" у справі № 922/2068/22, вх.№2068/22, не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: п. 12, у зв'язку з чим Відділом було складено відповідний Акт від 04.11.2022, примірник якого буде скеровано позивачу разом з копією даної ухвали.
07.11.2022 через загальний відділ діловодства суду через систему електронний суд від позивача надійшло клопотання (вх. № 13361) про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, а саме: опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 03.11.2022 та накладної №4900506299522.
Вказані документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2022, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" 09.01.2023 повернулась до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”, а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 28.07.2022 між Приватним підприємством "Сталь торг захід" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" (покупець) було укладено Договір поставки №01-28/07/22 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (далі - "товар") в терміни і на умовах, встановлених в Договорі або Специфікації, а покупець зобов'язується сплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов Договору або Специфікації.
Відповідно до п.1.2. вищевказаного Договору поставки найменування товару, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці і загальна сума товару, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору також узгодження таких даних можливе шляхом підписання специфікацій та виставлення рахунків фактур оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару.
Згідно з п. 3.3. Договору поставки сторони передбачили умови оплати товару, а саме, покупець по кожному постачанню товару, робить 100 % передоплату за Товар, що поставляється; а також передбачено, що інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання Специфікації.
Так, відповідно специфікації №2 від 10.08.2022 до Договору поставки сторонами визначено умови оплати 50 % передоплата, остаточна оплата здійснюється в термін до 01 вересня 2022 року.
На виконання умов Договору поставки позивач передав у власність покупця (відповідача) товар відповідно до видаткових накладних: №421 від 15.08.2022 на суму 55642,80 грн, №407 від 11.08.2022 на суму 810198,00 грн. ; №406 від 11.08.2022 на суму 89618,04 грн; всього на загальну суму 955458,84 грн.
Відповідач товар отримав без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару, про що свідчить підпис скріплений печаткою підприємства відповідача на вказаних накладних, втім вартість товару у визначені Договором поставки строки позивачу не здійснив, а саме, відповідачем було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 895458,84 грн.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідач, у порушення умов договору поставки №01-28/07/22 від 28.07.2022 своїх обов'язків з повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 60000,00 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У даному разі, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки поставки товару, які регулюються законодавством України у сфері постачання продукції та виконання зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічно, згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно із ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
За приписом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім, переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повну сплату відповідачем товару у визначені Договором поставки строки.
Таким чином, оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню борг за поставлений товар у сумі 60000,00 грн.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 11876,71 грн. пені, суд виходить з наступного.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 5.2. Договору визначено, що за прострочення термінів оплати товару, встановлених в цьому Договорі і додатках до нього, покупець сплачує постачальникові за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період.
За розрахунком позивача, сума пені становить 11876,71 грн. пені.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 11876,71 грн. пені, судом установлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства та Договору, вказаний розрахунок є арифметично вірним, тому вимога про стягнення пені в сумі 11876,71 грн. пені підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 712,60 грн. 3% річних та 3800,00 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 712,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3800,00 грн., судом установлено, що його здійснено вірно, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. на відповідача.
Також, позивач зазначає, що ним були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України). Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано копії:
- договору про надання правової допомоги від 10.05.2022 (відповідно до умов п.3.2 договору гонорар сплачується адвокату протягом одного дня з моменту підписання акту наданих послуг)
Разом з тим, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні: акт приймання-передачі наданих (виконаних адвокатом) послуг та докази сплати позивачем адвокату гонорару, отже матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на послуги адвоката.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи те, що позивачем не не надано доказів понесення позивачем витрат на послуги адвоката (акту приймання-передачі наданих (виконаних адвокатом) послуг та докази сплати позивачем адвокату гонорару, вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" (62370, Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49, код ЄДРПОУ 32744649) на користь Приватного підприємства "Сталь торг захід" (89114, Закарпатська обл., село Кам'яниця, вул. Ужанська, буд. 105, код ЄДРПОУ44503991) - 60000,00 грн. суми основного боргу; 11876,71 грн. пені; 712,60 грн. 3% річних; 3800,00 грн. інфляційних втрат та 2481,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "09" січня 2023 р.
Суддя Є.М. Жиляєв