11 січня 2023 року м. Харків Справа № 905/2359/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О.
без участі представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу (вх. №1082 Д/3) Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, (м. Маріуполь, Донецька область), м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Донецької області
від 18.02.2022 року
у справі за позовом до про№905/2359/21 (суддя Паляниця Ю.О.) Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, (м. Маріуполь Донецька область), м. Запоріжжя стягнення 140 805, 00 грн.
Позивач, Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою вих. №09/182 від 04.01.2022 до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу в сумі 140 805, 00 грн.
Станом на момент подання позову, відповідач був зареєстрований (місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. Левченка, 1), згідно відомостей з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпрємців та громадських формувань вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - ідентифікаційний код юридичної особи 00191129, (вся поштова кореспонденція з боку відповідача: відзив на позовну заяву, заперечення сформовувалася на адресу господарського суду Донецької області та на адресу позивача із зазначеної адреси).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №68823335, визначена Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” у накладній №48955355, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки попутною станцією Пологи Придніпровської залізниці та станцією призначення Берегова (експ.) Одеської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 140805 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2359/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2022 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця штраф у розмірі 140 805 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, через “Електронний суд” Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Запоріжжя звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.10.2022 (зареєстрованою канцелярією суду 13.10.2022 за вх.№1060 Д/3), з додатками (клопотання про поновлення строку по справі №905/2359/21, клопотання про відстрочення сплати судового збору по справ №905/2359/21, докази відправки, свідоцтво), за змістом якої відповідач просить:
-рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2022 по справі №905/2359/21 скасувати;
-прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” АТ “Укрзалізниця” до ПРАТ “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення штрафу в сумі 140 805,00 гривень відмовити в повному обсязі;
-якщо суд прийде до висновку, про задоволення позову, відповідач просить суд, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, встановлених в ст. 3 ЦК України, в порядку ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, максимально зменшити суму штрафу до 1% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Заявником апеляційної скарги до суду також надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого покладено факт неотримання Відповідачем копії оспорюваного судового рішення. Відповідач звертав увагу суду, що повний текст рішення від 18.02.2022р. по справі № 905/2359/21 оприлюднений 21.09.2022р., але у зв'язку з чим, що внаслідок початку 24.02.2022 р. Російською Федерацією збройної агресії проти України, ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» було позбавлено можливості отримувати поштово кореспонденцію, та інформацію з інших каналів зв'язку. Місцезнаходженням підприємства є м. Маріуполь, яке окуповано військами Російської Федерації, внаслідок чого втрачений доступ до договірних, первинних та бухгалтерських документів та інших документів. Крім того, представник ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА'по справі № 905/2359/21 мав змогу виїхати з міста Маріуполя тільки у серпні 2022р., і, відповідно, в цей час зміг тільки виготовити апеляційну скаргу. З врахуванням наведеного, апеляційна скарга подається представником ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» по справі № 905/2359/21- 27.09.2022 р.
Апелянт зазначає, що господарським судом Донецької області, при ухваленні рішення по справі №905/2359/21, були порушені принципи законності, справедливості, об'єктивності, компетентності, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого передчасного рішення про часткове задоволення позовних вимог, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що повністю протирічить вищенаведеним вимогам діючого законодавства - Конституції України, рішенням Європейського суду, і, відповідно, на підставі вимог ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, як незаконне.
Підставами скасування Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, вважає:
- позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог послався на наказ №38 від 14.04.2021 р., згідно якого визначено коло працівників станції Пологи, які мають право підписувати комерційні акти. Однак на думку апелянта, вказаний наказ не може бути прийнятий до уваги, оскільки позивачем на підтвердження своєї позиції не подано до суду Штатного розпису станції Пологи РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Таким чином, відсутність Штатного розпису не дозволяє повною мірою дослідити чи мали підписанти комерційного акту таке право на його підписання. А отже, неможливо повною мірою оцінити допустимість комерційного акту №463003/112 від 16.06.2021 р., як доказу на підтвердження позовних вимог. Тому, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень;
- позивач повинен був перевірити правильність маси вантажу всієї відправки (тобто 36 вагонів) та складати комерційний акт за підсумками перевірки. Перевірка маси одного вагону із групи вагонів не дає підстав залізниці стверджувати, що у графі 24 накладної «Маса вантажу» Відповідач зазначив неправильні відомості, оскільки вся маса вантажу, зазначена у накладній 48955355 залізницею не перевірялася. Відхилення підсумків поодинокого зважування окремо взятого вагону від маси, вказаної в відомості вагонів (тобто в додатку до накладної, а не в самій накладній), не дають залізниці підстав керуватися статтями 24, 122 Статуту залізниць України і стягувати штраф за неправильно зазначену в накладній масу вантажу. Далі, група вагонів за накладною № 48955355 була прийнята до перевезення у супроводі провідників відправника, про що свідчать відмітки у графах 20 та 7 перевізного документу, та вказано у комерційних актах № 463003/112 та №463003/112/17 від 16.06.21р. При цьому, у позові відсутні будь-які відомості про наявність провідників відправника;
- в наданих комерційних актах відсутній підпис провідників, які супроводжували вантаж та повинні були підтвердити своїм підписом внесені до комерційних актів відомості. Згідно з Розділом 4 ППВ (Правила оформлення перевізних документів) у графі 53 «Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав» накладної - вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис. Таким чином, згідно графи 53 перевізного документу № 48955355, вантаж видано представнику одержувача - Хрідіна Тетяня Миколаївна, а досильна накладна №45992831 була розкредитована - представником одержувача Донелян С.М. Але у розділі «Є» комерційного акту №463003/112/17 відсутній підпис представника вантажоодержувача, тобто оформлення комерційного акту на станції призначення відбувалося формально і одержувач не підтвердив недостачу вантажу на станції призначення;
- відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК Україна у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною другою зазначеної статті також визначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Так, Позивачем не доведено жодними доказами факту виникнення у нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку із виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення, оформленого залізничною накладною №48955355. Апелянт зазначив, що у випадку, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, Відповідач просить суд, з урахуванням обставин справи, в тому числі того, що виробничі потужності Відповідача зруйновані внаслідок військових дій та знаходиться в зоні окупованій Російською Федерацією, того що незважаючи на наявність наведених у апеляції негативних факторів, дестабілізуючих виробничий процес, та скрутне фінансово економічне становище, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, встановлених в ст. 3 ЦК України, в порядку ст. 233 ГК України максимально зменшити стягувану суму штрафу до 1 % від суми, що підлягає стягненню з Відповідача;
- суд першої інстанції в порушення вимог ст. 236 ГПК України, не надав належну правову оцінку зазначеним доказам по справі, що в свою чергу, призвело до винесення передчасного рішення про задоволення позовних вимог, що в свою чергу, є правовою підставою для скасування рішення по справі на підставі вимог ст. 277 ГПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.10.2022 р. в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Чернота Л.Ф., тоді як іншими членами колегії є Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 р. у справі №905/2359/21, відмовлено Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2022р. у справі №905/2359/21. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2022р. у справі №905/2359/21 залишено без руху. Запропоновано Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 3405,00 грн.шляхом надання до Східного апеляційного господарського суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору та надати до Східного апеляційного господарського суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів (надсилається листом з описом вкладення) Акціонерному товариству “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Дніпро.
Вказана ухвала відправлена 19.10.2022 року на адресу господарського суду Донецької області та на адресу апелянта.
24.10.2022 на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2022 з господарського суду Донецької області надійшла справа №905/2359/21.
18.11.2022 через “Електронний суд” (в межах строку, встановленого ухвалою від 18.10.2022) надійшло клопотання (з додатками) про усунення недоліків.
На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір”, Східним апеляційним господарським судом перевірено у програмі “Діловодство спеціалізованого суду ДСС” та встановлено, що судовий збір у сумі 3405,00 грн., сплачений за платіжною інструкцією №4500038106 від 17.11.2022 зараховано до Державного бюджету України-17.11.2021, що підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 18.11.2021.
Тобто, з наданих апелянтом документів вбачається, що останнім усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги у визначений судом строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо скаржник усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2022р. у справі №905/2359/21 було поновлено Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2359/21 від 18.02.2022 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2359/21 від 18.02.2022 року. Встановлено учасникам справи строк до 07.12.2022 року (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи в строк до 07.12.2022 року (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч. 4 ст. 262 ГПК України. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Розгляд справи №905/2359/21 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2022 у справі №905/2359/21.
14.12.2022 від АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу (з додатками), за змістом якого останній просить суд:
- поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу;
- апеляційну скаргу відповідача ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2022 у справі №905/2359/21 залишити без змін.
Щодо терміну подання відзиву АТ «Укрзалізниця» зазначило таке.
Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження АТ «Укрзалізниця» отримано 06.12.2022 року, що підтверджується вхідним штемпелем №Вх №Ц-16029/0/73-22 та конвертом.
Через збройну агресію російської федерації в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено режим воєнного стану, продовженого Указами Президента України. Внаслідок введення воєнного стану акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" знаходиться в стані простою (наказ від 25.02.2022 № 72/Н).
У зв'язку з загрозою життю, здоров'ю і безпеці працівників залізниці, які не забезпечують безпосередньо процес перевезень, обумовленою багаточисельними ракетними обстрілами міста Запоріжжя, керівництвом прийнято рішення обмежити відвідування робочих місць та залишатися у найбільш безпечних місцях, до відновлення робочого процесу.
Згідно повідомлення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, яке розміщено на офіційному сайті Судової влади зазначається, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків».
Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Крім того, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З даного вбачається поважність причин на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Кодексом.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Виходячи, за таких обставин, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, позивач у справі просить суд поновити пропущений строк на подання відзиву на позовну заяву (нова редакція).
У рішеннях Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Європейський суд з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, зазначає про те, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).
Позиція Європейського суду з прав людини засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши вищенаведені позивачем обставини, Східний апеляційний господарський суд вважає пропущення строків поважними та поновлює АТ «Укрзалізниця» строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 у зв'язку із відпусткою судді Медуниці О.Є. з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Чернота Л.Ф., тоді як іншими членами колегії є Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.06.2021р. Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Берегова (експ.) Одеської залізниці було направлено за залізничною накладною №48955355, зокрема, у вагоні №68823335, вантаж - чавун (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шиппінг»).
Крім того, накладна №48955355 від 14.06.2021р. містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №68823335 - 71000 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) заводський №160870072 тип: СВ-150000в/2 (тензо) (3) (п.26 накладної №48955355);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28 накладної №48955355).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень.
При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №48955355 Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні становила 71000 кг.
Як зазначає позивач, під час прибуття вагону №68823335 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №48955355, про що складено акти загальної форми №9553 від 15.06.2021р., №21469 від 16.06.2021р., №30266 від 16.06.2021р.
Згідно з комерційним актом №463003/113 від 16.06.2021р. контрольне переважування вагону №68823335 здійснювалось на справних 150 т електронних вагах ст. Пологи Придніпровської залізниці (повірка 03.06.2021р.), за результатами якого виявилось, що вага брутто становила 92080 кг, тара - 23900 кг, нетто - 68180 кг, що менше ваги, зазначеної у накладній на 2820 кг.
При комерційному огляді вагона було виявлено наступне: навантаження відповідає документу, навалом п.5.5 гл.3 Додаток 3 до СМГС, вантаж не маркований, виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; в графі 20 перевізного документа маркування не зазначено; вагон прибув у супроводі ВОХР Лущик; вагон у технічному стані справний, люки, двері зачинені.
Позивач вважає, що інформація про масу вантажу у вагоні №68823335, визначена Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у накладній №48955355, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки попутною станцією Пологи Придніпровської залізниці та станцією призначення Берегова (експ.) Одеської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 140805 грн.
Вищенаведені обставини стали підставою звернення Акціонерного товариства “Українська залізниця” із відповідним позовом до господарського суду Донецької області.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2022 у справі №905/2359/21 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача у штрафу розмірі 140805 грн.
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Так, норми Статуту є спеціальними у сфері залізничних перевезень, не суперечать положенням ЦК України та ГК України і підлягають першочерговому застосуванню (аналогічну правову позицію висловлено також Верховним Судом України в постанові від 16.11.2016 у справи №916/4345/14, Верховним Судом в постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, висвітлено правову позицію, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.03.2020 у справі № 917/500/19.
Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У визначених Правилами випадках, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту) .
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 статті 77 ГПК України є належно складений комерційний акт.
Судом першої інстанції обґрунтовано дсліджено, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником.
При цьому, Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» всупереч вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
В той же час, зважування маси вантажу у вагоні №68823335 на попутній станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т електронних вагах цієї станції (повірка 03.06.2021р.).
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п.2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996р. Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Пологи Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 30.10.2007р.; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяця, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування.
Отже, ваги на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Таким чином, станом на дату складання комерційного акту №463003/113 від 16.06.2021р. засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Крім цього, п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил.
Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Берегова (експ.) Одеської залізниці в розділі «Є» комерційного акту №463003/113/18 від 16.06.2021р. зроблено відмітку «Під час видачі вантажу різниці проти цього акту не виявлено».
На станції призначення комерційний акт підписаний заст. нач. станції Альмізом А.О. (наказ №68/в від 08.06.2021р.), начальником району (вантажного) станції Дорошенко В.В. (посадова інструкція), комерційними агентом Білан Т.М. (посадова інструкція).
Враховуючи викладене, комерційний акт, в якому встановлено факт невідповідності маси вантажу, складений та підписаний як на станції попутній так і на станції призначення трьома уповноваженими особами, із дотриманням вимог Правил складання актів.
Таким чином, комерційний акт №463003/113/18 від 16.06.2021р. за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому обгрунтовано прийнято судом першої інстанці в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечував, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №68823335 становила 28 161 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу складає 140 805 грн.
Стосовно повноважень підписантів комерційного акту, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Комерційний акт №463003/112 від 16.06.2021 року підписаний з боку залізниці трьома уповноваженими на його складання особами, серед яких є працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а саме: з боку залізниці - начальник станції Пологи Придніпровської Чистов В.Є., агент з розшуку ОСОБА_1 ,агент комерційний ОСОБА_2 .
Повноваження на підписання комерційного акту уповноваженими працівниками з боку залізниці передбачені пунктом 10 Правил складання актів.
Повноваження начальника станції Пологи Чистова В.Є. на підписанні комерційних актів прямо передбачене пунктом 10 Правил складання актів.
Повноваження агента з розшуку ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 на підписання комерційних актів підтверджують наявні в матеріалах справи робоча (посадова) інструкції цих працівників та наказ начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №38 від 14.04.2021року (знаходиться в матеріалах справи).
Так, відповідно до робочої (посадової) інструкції працівників залізничної станції Пологи Придніпровської залізниці, які брали участь у складанні та підписанні комерційного акту, їм належить приймати участь у контрольному зважуванні вантажів згідно з вимогами ст. 52 Статуту залізниць України, в разі необхідності приймати участь в комісійній видачі вантажу та ін.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» визначено коло працівників залізниці, яких згідно наказу начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №38 від 14.04.2021 року уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, таке право згідно цього наказу мають агент з розшуку ОСОБА_1 ,агент комерційний Гузенко Н.М.
Таким чином, при підписанні комерційного акту №463003/112 від 16.06.2021 року з боку Залізниці (Позивача) було дотримано усі імперативні вимоги обов'язкової участі та підпису трьох визначених її представників, передбачені п.10 Правил складання актів.
Усі вищевказані три особи з боку Залізниці мали право на підписання комерційного акту.
Згідно з п. 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
За змістом частин 1,3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів ( виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторія тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником ( власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої ( посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Так, позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно наказу начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №38 від 14.04.2021року уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів та також посадовими інструкціями, які долучені до матеріалів справи (в належним чином засвідчених копіях).
Тобто, комерційний акт є належним та допустимим доказом у даній справі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 по справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 22.10.2021 у справі №905/191/21.
Таким чином, при підписанні комерційного акту №463003/112 від 16.06.2021 року з боку Залізниці (Позивача) було дотримано усі імперативні вимоги обов'язкової участі та підпису трьох визначених її представників, передбачені п.10 Правил складання актів.
Також, слід зазначити що відповідачем під час розгляду справи у першій інстанції питання щодо повноважень підписантів комерційного акту не піднімалось, у відзиві на позовну заяву щодо цих обставин відповідачем не зауважувалось. Як наслідок, є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на недоведеність з боку позивача підстав підписання комерційного акту уповноваженими особами.
З огляду на зазначене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Донецької області дотримався всіх процесуальних норм під час вирішення даної справи, правомірно задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення штрафу в сумі 140805 грн.
Посилання відповідача на застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, як підставу для зменшення розміру штрафу, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Господарський кодекс України деталізує перелік питань, які мають бути вивчені судом при вирішенні питання зменшення розміру неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що
зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17.
Колегія суддів враховує доводи, викладені апелянтом в обґрунтування підстав для зменшення суми штрафу до 1% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Однак, у постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об'єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.
В той же час, за наявності обставин воєнного стану, доказів, які свідчать про відсутність коштів на поточних рахунках підприємства, заборгованості із заробітної плати, тощо, заявником не надано.
Щодо вимог апелянта про відстрочення виконання рішення до 01.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, вирішення питання щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення здійснюється тим судом, який розглядав справу як суд першої інстанції та на підставі поданої учасником судового процесу заяви. Оскільки розгляд справи як судом першої інстанції здійснювався Господарським судом Донецької області, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду. За таких підстав у клопотанні відповідача має бути відмовлено.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” не підлягає задоволеню. Рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2022 у справі №905/2359/21 залишається без змін.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, (м. Маріуполь, Донецька область), м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2022 у справі №905/2359/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.01.2023.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова