Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
смт Краснопілля
Справа № 578/4/23
провадження № 3/578/72/23
Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді КОСАР А. І. розглянув у приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області в смт Краснопілля справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , село Порозок Краснопільського району Сумської області; громадянство: України; місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце роботи: не працює; за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
та установив:
Історія справи
У січні 2023 рокуВідділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ надіслало в провадження Краснопільського районного суду Сумської області надійшов адміністративний матеріал з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 112855від 27.12.2022 стосовно гр. ОСОБА_1 за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі також - КУпАП/.
ОСОБА_2 до суду не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення проведення судового засідання не надійшло.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
За матеріалами справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Остання була присутньою при складенні стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення, підписала його, отримала другий примірник цього протоколу, що підтверджується особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя уважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у ній доказів за правилами статті 268 КУпАП.
Фактичні обставини, встановлені судом
З протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАВ № 112855від 27.12.2022 випливає, що 27.12.2022 ОСОБА_2 неналежно виконала свої батьківські обов'язки щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила статтю 150 Сімейного кодексу України.
Джерела права, мотиви суду
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами положень ст. 245, 251, 252, 280 КпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги, передбачені статтею 256 КУпАП, зокрема, зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Дії ОСОБА_2 компетентною особою органу Національної поліції кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відтак, батьки неповнолітнього можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як убачається з матеріалів справи, у складеному стосовно ОСОБА_4 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому саме полягає ухиляння останньої від виконання батьківського обов'язку. Сама по собі обставина, що вона є матір'ю неповнолітньої дитини, не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та не підтверджується належними доказами.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб їх правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності /протокол про адміністративне правопорушення ВАВ №112855,протокол про адміністративне правопорушення ДПР 18 №490239, письмові пояснення від ОСОБА_4 , СВІДОЦТВО ПРО НАРОДЖЕННЯ на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /, доходжу висновку, що вину ОСОБА_4 у спосіб, що визначений законодавством, не доведеною, тому в діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.
Враховуючи зазначені обставини, вважаю за можливе до цих правовідносин застосувати статтю 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що справа підлягає закриттю, судовий збір, розмір якого визначений пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення Серія ВАВ № 112855від 27.12.2022 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/ правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. І. КОСАР