Справа № 946/9196/22
Провадження № 3/946/194/23
Іменем України
12 січня 2023 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі судді Яковенка І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України, фізичної особи - підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
26.12.2022 о 16:00 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Tiida» номерний знак НОМЕР_2 по вул. Михайлівській у дворі будинку №10, в порушення вимог п. п. 10.9., 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), рухаючись заднім ходом, скоїла наїзд на припаркований позаду автомобіль, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Крім того, у той же день та час ОСОБА_1 , в порушення п. 2.10 ПДР залишила місце скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Притягувана ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнала та розкаялася в їх вчиненні.
Крім повного визнання вини притягуваною ОСОБА_1 , її вина у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також у залишенні місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди, повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до даних протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 не виконала вимоги п. п. 10.9., 13.1., ПДР, а саме рухаючись заднім ходом, не переконалася в тому, що вона не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху та скоїла наїзд на припаркований автомобіль, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, в порушення п. 2.10. ПДР вона залишила місце скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції.
Крім того, вказані обставини справи також підтверджуються даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, даними рапорту старшого інспектора роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, а також даними письмових пояснень ОСОБА_2 , які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 10.9. ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Згідно п. 13.1. ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. А відповідно до п/п. «а», «д» 2.10. ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Але з досліджених доказів випливає, що ОСОБА_1 в порушення наведених вимог п. 10.9., п.13.1., п/п. «а», «д» 2.10. ПДР, рухаючись заднім ходом, для забезпечення безпеки руху не звернулась за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустила наїзд на припаркований автомобіль, не залишилася на місці пригоди та не повідомила про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції.
Отже аналіз сукупності усіх даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в їх вчиненні.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Суд також враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушниці, її майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що достатнім і необхідним у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП є накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, оскільки санкцією вказаної статті розмір штрафу більший, більший і строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також передбачене більш суворе адміністративне стягнення, ніж штраф чи позбавлення права керування транспортними засобами, а саме таке стягнення як адміністративний арешт.
Характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень вказує на те, що вона вчинила грубі порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
До обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені нею адміністративні правопорушення, суд відносить щире розкаяння винної.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені нею адміністративні правопорушення, суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що для її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, оскільки в даному випадку таке стягнення повністю досягне мети його застосування, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворого стягнення, з числа передбачених санкцією ст. 122-4 КУпАП.
В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, що складає 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст.122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко