10 січня 2023 року Справа № 280/6378/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.11.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 02.09.2022 №083850013027, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу періоди роботи: з 01.09.1977 по 12.06.1980; з 16.07.1980 по 07.05.1982; з 10.08.1984 по 15.10.1990; з 29.04.1992 по 30.04.1999; з 01.01.2004 по 03.02.2006; з 04.02.2006 по 02.11.2006; з 05.02.2007 по 01.11.2013 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 29.08.2022, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, прийнятому за результатами судового розгляду справи за цим позовом.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки мав необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, із посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6378/22.
Від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву (вх. від 29.11.2022 №45427), в якому зазначено, що за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, не зараховано період навчання з 01.09.1977 по 12.06.1980, оскільки відсутня підстава зарахування на навчання. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати документ про навчання (диплом, атестат) або уточнюючу довідку. Також, не зараховано періоди роботи з 16.07.1980 по 17.05.1982, з 10.08.1984 по 15.10.1990, з 29.04.1992 по 30.04.1999, оскільки дата заповнення трудової книжки 10.05.2000. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючі довідки. Крім того, не зараховано періоди роботи з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013. Для врахування зазначених періодів необхідно надати довідку про сплату внесків з Пенсійного фонду Російської Федерації. З урахуванням викладеного просить у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідач відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 29.08.2022 за призначенням/перерахунком пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2022 №083850013027 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 06 р. 11 міс. 06 дн. при необхідному стажі 29 років. При цьому, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1977 по 12.06.1980, оскільки відсутня підстава для зарахування на навчання; періоди роботи з 16.07.1980 по 07.05.1982, з 10.08.1984 по 15.10.1990, з 29.04.1992 по 30.04.1999, оскільки дата заповнення трудової книжки 10.05.2000; періоди роботи з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013, оскільки для їх зарахування необхідно надати довідку про сплату внесків з Пенсійного фонду РФ.
Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено дублікат трудової книжки позивача (від 10.05.2000 серії НОМЕР_1 ) та встановлено, що у ньому, серед іншого, містяться такі записи:
01.09.1977 - зарахований на навчання до МПТУ 20;
12.06.1980 - відрахований у зв'язку із закінченням училища;
16.07.1980 - прийнятий до ВАТ «МОТОР СІЧ» у цех 18 слюсарем-інструментальником 3 розряду;
07.05.1982 - звільнений у зв'язку із призовом на військову службу;
10.08.1984 - прийнятий прийнятий до ВАТ «МОТОР СІЧ» у цех 18 слюсарем-інструментальником 3 розряду;
15.10.1990 - звільнений за власним бажанням;
29.04.1992 - прийнятий до Палацу культури ім. Дробязко кіномеханіком;
30.04.1999 - звільнений за власним бажанням.
Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - інструкція №58).
Пунктом 2.3 Інструкції №162 установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції №162).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
В силу п. 5.2 Інструкції №162 дублікат трудової книжки або вкладення до неї заповнюється за загальними правилами.
Аналогічні приписи містить і Інструкція №58.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів навчання та роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та дублікату трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, наявність такого недоліку у дублікаті трудової книжки як відсутність відомостей про підставу внесення запису про зарахування на навчання не може бути підставою неврахування відповідного періоду до страхового стажу позивача, оскільки він не може відповідати за правильність оформлення такої трудової книжки.
Крім того, та обставина, що позивач дійсно навчався у період з 01.09.1977 по 12.06.1980 у Міському професійно-технічному училищі №20 м. Запоріжжя підтверджується копією диплому від 13.07.1980 серії НОМЕР_2 та архівною довідкою від 05.08.2022 №142/22, виданою ДНЗ «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище».
Також, посилаючись на дату заповнення трудової книжки 10.05.2000 як на причину неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.07.1980 по 07.05.1982, з 10.08.1984 по 15.10.1990, з 29.04.1992 по 30.04.1999 відповідач не враховує, що ОСОБА_1 надавався саме дублікат трудової книжки. Відповідно, до дублікату трудової книжки внесено записи за минулі періоди, і те, що дата його заповнення є пізнішою, ніж дати спірних трудових періодів, не свідчить про недостовірність цих записів.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що рішення відповідача від 02.09.2022 №083850013027 є протиправним та підлягає скасуванню.
Звідси, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1977 по 12.06.1980 включно, з 16.07.1980 по 07.05.1982 включно, з 10.08.1984 по 15.10.1990 включно, з 29.04.1992 по 30.04.1999 включно, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2022 про призначення пенсії за віком.
Разом із тим, стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2004 по 03.02.2006; з 04.02.2006 по 02.11.2006; з 05.02.2007 по 01.11.2013 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з частинами другою, третьою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної Угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача (від 01.06.2005 серії НОМЕР_3 ) вбачається, що ОСОБА_1 у періоди з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013 працював на території Російської Федерації.
При цьому, зазначені періоди не включені до його страхового стажу у зв'язку із не наданням відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Так, надані позивачем до матеріалів справи довідки про доходи фізичної особи за 2007 - 2013 роки містять інформацію про його дохід та утриманий податок; відомостей щодо сплати страхових внесків дані довідки не містять.
Також, з наданої позивачем довідки від 19.12.2013 №769 вбачається, що він з 05.02.2007 по 01.11.2013 працював в СПб ВАТ «Красный октябрь» та отримував заробітну плату у зазначеному в довідці розмірі. Проте, у рядку «З зазначених сум відрахування в Пенсійний фонд» будь-які дані не вказані.
Слід зазначити, що обчислення страхового стажу ОСОБА_1 у періоди з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013 здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.
Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації», страховий стаж - враховувана при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина у якості застрахованої особи у відповідності до Федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджується документами, які видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.
При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина в якості застрахованої особи у відповідності до Федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджується на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку. (ч.ч. 1, 2 ст. 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації»).
Отже, страховий стаж ОСОБА_1 у періоди з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013 має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказані періоди та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов'язковою умовою для включення зазначених періодів роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Однак, довідки про доходи фізичної особи за 2007 - 2013 роки та довідка від 19.12.2013 №769 інформації про сплату страхових внесків за ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду Російської Федерації не містять. Відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період позивачем також не надано.
Зважаючи на зміст поняття «страховий стаж», відповідач не допустив порушень законодавства при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів з 01.01.2004 по 03.02.2006, з 04.02.2006 по 02.11.2006, з 05.02.2007 по 01.11.2013, а відтак в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2022 №083850013027.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди з 01.09.1977 по 12.06.1980 включно, з 16.07.1980 по 07.05.1982 включно, з 10.08.1984 по 15.10.1990 включно, з 29.04.1992 по 30.04.1999 включно.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 29.08.2022 про призначення пенсії за віком.
5.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6.Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 10.01.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко