10 січня 2023 року Справа № 280/4322/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
22.07.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (далі - позивач або ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2021 №00167230706.
В обґрунтування позовних вимог ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС», викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Вказує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають впливу на дослідження факту господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Зауважує, що продукція, придбана у ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС», використана в межах господарської діяльності підприємства. Звертає увагу, що жодних зауважень щодо оформлення первинної документації з придбання товарів в акті перевірки не наведено. Крім того зауважує, що податок на додану вартість у сумі 80 000,00 грн. по контрагенту ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» ані до бюджетного відшкодування, ані до від'ємного значення декларації з ПДВ за липень 2021 року не включався. Дана сума включена до податкового кредиту, проте в акті перевірки зазначено, що контролюючим органом виявлено завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню. При цьому, у разі зменшення суми від'ємного значення приймається податкове повідомлення-рішення форми В4, а не В1, та штрафні санкції не застосовуються. З урахуванням викладеного вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Ухвалою суду від 27.07.2022 відкрито провадження у справі №280/4322/22; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 25.08.2022 №32572), в якому зазначає про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 18.10.2021 №9739/08-01-07-06/7917635. Вказує, що перевіркою не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - постачальником ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» та встановлено надходження товару з джерела невідомого походження. Такі висновки зумовлені, зокрема: відсутністю у контрагента зареєстрованого нерухомого майна; відсутністю відомостей, що свідчать про наявність у підприємства-постачальника власних/орендованих приміщень та транспортних засобів; тим, що контрагент є фігурантом кримінального провадження; встановленням обриву ланцюга постачання товару. З урахуванням наведеного вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.
12.09.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №35563), в якій вона спростовує доводи відповідача з підстав, викладених у позовній заяві. Також зауважує, що податковий орган не довів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому вважає, що використовуючи лише податкову інформацію, отриману з податкових звітів та баз даних, без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів-постачальників, відповідач не мав підстав стверджувати про відсутність відповідних господарських операцій.
20.09.2022 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача (вх. №36459), які за змістом є аналогічними відзиву на позовну заяву.
04.10.2022 від представника позивача надійшли заперечення щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив (вх. №37915).
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Державне підприємство «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 07917635) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання (код КВЕД 30.30).
На підставі направлення ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2021 №4493 та наказу від 15.09.2021 №2790-п, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідачем у період з 27.09.2021 по 08.10.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року (вх. від 20.08.2021 №9240650279) від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.10.2021 №9739/08-01-07-06/7917635.
Перевіркою встановлено порушення ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації), на 80 000,00 грн. внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації.
Контролюючий орган посилається на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» з ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38674939).
Висновки податкової базуються, зокрема, на тому, що контрагент позивача не має зареєстрованого нерухомого майна, на підприємстві оформлено 5 осіб, а до контролюючого органу не надавалися відомості, що свідчать про наявність у товариства власних/орендованих приміщень або транспортних засобів.
Крім того, відповідач послався на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» є фігурантом кримінальних проваджень (від 15.12.2018 №62018000000000015, від 30.05.2019 №12019100060002376).
Також, контролюючий орган зазначив, що контрагент позивача не є виробником (імпортером) продукції, що реалізовувалася, при цьому згідно проведеного аналізу ЄРПН встановлено обрив ланцюга постачання товару.
Таким чином, перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій.
Не погодившись із такими висновками податкового органу, позивач направив заперечення на акт перевірки від 01.11.2021 №06/2680, за результатами розгляду яких платнику надано відповідь від 11.11.2021 №69969/6/08-01-07-06-07. Так, за результатами розгляду заперечень відповідач визначив висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам законодавства.
На підставі акту перевірки від 18.10.2021 №9739/08-01-07-06/7917635 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2021 №00167230706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 80 000,00 грн. по декларації (вх. від 10.09.2021 №9261161293) за липень 2021 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 000,00 грн.
Позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 21.01.2022 №1278/6/99-00-06-01-05-06 скаргу залишено без задоволення.
Незгода ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» з вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.11.2021 у справі № 320/5387/20, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 від 16.12.2021 у справі № 200/13279/19-а.
Окрім того, у своїх постановах від 20.10.2020 у справі № 806/705/15, від 10.11.2020 № 822/6302/15, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 23.12.2021 у справі № 814/322/16 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
З матеріалів справи судом встановлено, що 12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦСЕРВІС» (Постачальник) та Державним підприємством «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (Покупець) укладено Генеральний договір поставки №5478/3/2021, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний Товар. (п. 1.1. Договору).
У рамках Генерального договору поставки від 12.01.2021 №5478/3/2021 між тими самими сторонами укладено Договір про закупівлю від 26.07.2021 №26/07-21, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) Товар (субблоки) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його ціну. (п. 1 Договору). Загальна сума (ціна) цього Договору становить разом з ПДВ 480 000,00 грн. (п. 2 Договору). Оплата Товару здійснюється наступним чином: 80% вартості Покупець сплачує протягом 10-банківських днів після постачання та проходження вхідного контролю всього комплекту виробів в повному обсязі на підприємстві Покупця; 20% - протягом 10-ти банківських днів за умови належної реєстрації Постачальником податкових накладних в ЄРПН. (п. 6 Договору). Адреса місця поставки: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124. (п. 8 Договору).
Відповідно до зазначеного договору ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»» поставило ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, рахунку на оплату від 29.07.2021 №31 на загальну суму 480 000,00 грн.; платіжних доручень від 26.08.2021 №3347 на загальну суму 384 000.00 грн., від 27.08.2021 №3358 на загальну суму 96 000,00 грн.; видаткової накладної від 29.07.2021 №36 на загальну суму 480 000,00 грн.; витягу з Журналу реєстрації відомостей про надходження вантажів №5705; контрольних карток вхідного контролю субблоків; карток обліку категорійних матеріальних засобів; посвідчень про приймання виробів.
Суд наголошує, що в акті перевірки контролюючий орган не посилався на недостатність первинних документів по взаємовідносинам із постачальником; податкова не заперечує того, що первинні документи до перевірки по взаємовідносинам із ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»» надані в повному обсязі. Зауваження щодо транспортування товару в акті перевірки відсутні (податкова лише констатує той факт, що транспортування відбувалось за рахунок постачальника безпосередньо директором підприємства власним транспортом, ТТН не складалися). Також, податкова не заперечує і того, що придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності позивача.
Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»» свідчить, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Також суд враховує і ту обставину, що ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»» по взаємовідносинам із позивачем за спірний період складено та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договору не виконано.
При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання або не подання податкової звітності.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Отже, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а.
Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що, на думку, відповідача, унеможливлює провадження ним підприємницької діяльності.
Крім того, вказані твердження не підтверджено належними та достовірними доказами, оскільки наявні в інформаційно-аналітичних базах відомості відносно контрагента позивача носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Суд уважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 27.07.2022 № 240/1906/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на непідтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентом на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводять наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Відповідач, вказуючи у акті перевірки, що виробник (імпортер) товару по ланцюгу не прослідковується, не вказує жодних доказів, якими це підтверджено та не посилається на жоден документ. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації, наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.
При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).
Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що контрагент позивача є фігурантом кримінальних проваджень з огляду на наступне.
Так, в силу норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також ч.ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку, за відсутності вироку суду, набравшого законної сили, яким би встановлювалися конкретні обставини формування ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»» в адресу позивача податкового кредиту у періоді, що перевірявся, за начебто поставлені товари, які в дійсності не постачалися, посилання контролюючого органу лише на фігурування контрагента позивача в кримінальних провадженнях не є належними доказами у справі та не спростовують висновків суду про реальність господарських операцій ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ».
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.10.2021 №9739/08-01-07-06/7917635, про безтоварність господарських операцій ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» із ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС»».
Стосовно посилань позивача на неналежну форму податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне. Так, поданою до матеріалів справи податковою декларацією з ПДВ за липень 2021 та Додатком 3 до неї (Розрахунок суми бюджетного відшкодування) підтверджується, що сума ПДВ 80 000,00 грн. по взаємовідносинам позивача із ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» включена як до податкового кредиту (р. ІІ Декларації, табл. 2.1, рядок 81), так і до розрахунку суми бюджетного відшкодування (від'ємне значення по даному контрагенту складає 80 000,00 грн., табл. 2, рядок 81).
Наведене спростовує доводи позивача про те, що дана сума ані до бюджетного відшкодування, ані до від'ємного значення декларації з ПДВ за липень 2021 року не включалася.
При цьому, Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «В1» - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку (додатки 10, 11); «В4» - у разі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість (додатки 14, 15). (п. 2 р. ІІ згаданого Порядку).
Тобто, дійсно, дійшовши висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідач мав скласти податкове повідомлення-рішення форми В4, а не В1. При цьому, форма даного податкового повідомлення-рішення не передбачає штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, висновки акту перевірки від 18.10.2021 №9739/08-01-07-06/7917635 про завищення позивачем суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації), на 80 000,00 грн. внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації є помилковими. Звідси, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.11.2021 №00167230706 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Державного підприємства «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.11.2021 №00167230706.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімсот одна) гривня 00 копійок присудити на користь Державного підприємства «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124; код ЄДРПОУ 07917635) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 10.01.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко