10 січня 2023 року Справа № 280/5657/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-56081-50, яка виставлена щодо ОСОБА_1 як платника єдиного внеску станом на 31.10.2019 26539,26 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-56081-50, яка виставлена щодо ОСОБА_1 на загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2020 35588,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимоги є протиправними, не відповідають вимогам чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки оформлене на його ім'я Свідоцтво серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця від 14.09.2000, а саме до 01.07.2004 вважається недійсним у відповідності до п. 3-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-ІV. Також зазначає, що не отримував від Головного управління ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вимоги про сплату боргу (недоїмки) виставлені на колишню адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), та 01.09.2022 позивачу випадково стало відомо про розшук органами поліції його майна, а саме автомобіля. Лише 16.09.2022 представником позивача на відповідний запит, була отримана інформація від Головного управління ДПС у Запорізькій області та дві вимоги про сплату боргу (недоїмки). Позивач наголошує, що отримавши 14.09.2000 свідоцтво серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, позивач жодного дня не займався підприємницькою діяльністю та жодного разу не подавав звітності про свою діяльність, в тому числі і про сплату єдиного внеску, не відкривав жодного банківського рахунку щодо підприємницької діяльності, оскільки не проводив підприємницьку діяльність, кошти від нього не міг отримувати. Щодо моєї діяльності жодних претензій до мене ні пенсійний фонд, ні податкові органи з 2002 року не пред'являли. Зазначає, що з 23.09.2006 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач звертає увагу, що не є особою, яка повинна сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки не є суб'єктом підприємницької діяльності з 01.07.2004. Мав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця від 14.09.2000, оформлене на бланку старого зразка. Стверджує, що свідоцтва про державну реєстрацію фізичних-осіб підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» №2390-ІV, строку являються недійсними. Таким чином, позивач вважає, що ним були надані обґрунтовані докази про відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця. Позивач вказує, що не подавав заяву до контролюючого органу про добровільну сплату єдиного внеску та не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таким чином, у добровільному порядку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебував в період з 01.01.2017, тому обов'язок сплати єдиного соціального внеску відсутній. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.09.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 17.11.2022 витребувано від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради завірену належним чином реєстраційну справу ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що на фізичних осіб- підприємців покладається обов'язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача в єдиному реєстрі датується 09.09.2022, що фактично свідчить про обов'язок сплати єдиного соціального внеску за увесь період на який нарахована недоїмка до моменту припинення підприємницької діяльності. Зазначена інформація не спростовується позивачем та підтверджується наданою ним копією виписки з реєстру №28816441648 від 12.09.2022. Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обски нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну дільність. Так, згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимально величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, з 01.01 2017, у зв'язку зі змінами внесеними до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб-підприємців які перебувають на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі і позивача, виник обов'язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Зазначено, що на підставі зазначених законодавчих норм в інтегрованій картці платника податків позивача за період з 01.01.2018 по 09.09.2022 (дату внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача в єдиному державному реєстрі) нараховано єдиний внесок за період в сумі - 37788,74 грн. Також зазначено, що у разі якщо неможливо надіслати (вручити платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомлені про вручення із зазначенням причин невручення. Вимоги про сплату боргу (недоїмки) були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, проте повернуті з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Доказів щодо сплати ЄСВ за період, нарахований згідно оскаржуваних вимог, позивачем самостійно чи роботодавцем до суду не надано. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою. Відповідач вважає, що відсутні жодні правові підстави для визнання протиправними та скасування вимог про плату боргу (недоїмки). Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві, вважає їх необґрунтованими, зазначає, що у відзиві відповідач не надав належних доказів щодо спростування правової позиції позивача, крім правового обґрунтування своєї діяльності та сплати особами, які мають такий обов'язок, єдиного соціального внеску. Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.
01.12.2022 від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради до суду надійшли на виконання ухвали від 17.11.2022 копії документів реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації 14.09.2000, дата запису 22.08.2005, номер запису 21030170000012380. Дані про хронологію реєстраційних дій: державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця 22.08.2005, Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в зв'язку з його втратою або пошкодженням 23.08.2005, Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Виправлення помилок 15.04.2009, Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Позивач з 15.09.2000 по 09.09.2022 перебував на обліку у контролюючому органі як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-56081-50 від 06.11.2019, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 26539,26 грн.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-56081-50 від 12.11.2020, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 35588,74 грн.
Обставини справи свідчать, що вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).
За даними облікової картки платника податків за позивачем обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальна сума заборгованості - 37788,74 грн.
Позивач, вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, та залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Так, ухвалою суду від 28.09.2022 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінивши доводи відповідача щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду неповажними та підстави поновлення позивачу строку звернення до суду, суд не знайшов підстав вважати, що викладений в ухвалі висновок про визнання поважними причини пропуску строку звернення був передчасним, а тому відсутні правові підстави для розгляду питання про залишення позову без розгляду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Позивач з 15.09.2000 по 09.09.2022 перебував на обліку у контролюючому органі як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування.
Відповідно до вказаних систем оподаткування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 09.09.2022 (дата внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача) нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн., а саме:
- за 2017 рік по строку 09.02.2018 автоматично нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн. х 22 % = 704 грн. в місяць, за 12 місяців відповідно 704 грн. х 12 = 8448,00 грн.);
- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 - 2457,18 грн.);
- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.);
- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.);
- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 нараховано - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.);
- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року - 4173 грн. х 22 % = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.);
- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року - 4173 грн. х 22 % = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.);
- зa 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн. х 22 % = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.);
- за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.20 20 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року - 4173 грн. х 22 % = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.);
- за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 - 2078,12 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року - 4723 грн. х 22 % = 1039,06 грн. в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 грн. х 2 =2078,12 грн.);
- за 2 квартал 2020 року по строку 20.07.2020 - 1039,06 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року - 4723 грн. х 22 % = 1039,06 грн. за квартал, з урахуванням карантину);
- зa 3 квартал 2020 року по строку 19.10.2020 - 3178,12 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн. х 22 % = 1039,06 грн. в місяць, відповідно за 2 місяці (липень-серпень) 1039,6 грн. х 2 = 2078,12 грн. та мінімальна заробітна плата 2020 року 5000 грн. х 22% = 1100,00 грн. за вересень, за квартал відповідно 2078,12 грн. + 1100,00 грн. 3178,12 грн.);
- за 4 квартал 2020 року по строку 19.01.2021 - 2200,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року - 5000 грн. х 22 % = 1100,00 грн. в місяць, відповідно за жовтень - листопад 2200,00 грн.)
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-56081-50 від 06.11.2019, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 26539,26 грн.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-56081-50 від 12.11.2020, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 35588,74 грн.
За даними облікової картки платника податків за позивачем обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальна сума заборгованості - 37788,74 грн.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон № 755), який набрав чинності з 01.07.2004, регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і, зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1. частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань працює як публічний державний реєстр лише з липня 2004 року.
Відповідно до ч. 3 ст.17 та ч. 2 ст. 18 Закону № 755 усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, додають державному реєстратору заяву, про включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. При цьому Законом не визначено граничного строку для проведення такого включення та не встановлено відповідальності у разі неподання державному реєстратору документів для включення до Єдиного державного реєстру.
Крім того, у витягах з Єдиного державного реєстру зазначається, що Єдиний державний реєстр у стані формування, а інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.
Фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01.07.2004, стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи-підприємця.
Зазначені норми права вказують на те, що фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01.07.2004, не втрачають відповідного статусу та мають право звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію включення відомостей про себе як фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.
Так, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації 14.09.2000, дата запису 22.08.2005, номер запису 21030170000012380. Дані про хронологію реєстраційних дій: державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця 22.08.2005, Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в зв'язку з його втратою або пошкодженням 23.08.2005, Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Виправлення помилок 15.04.2009, Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
В матеріалах реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які надійшли на виконання ухвали суду, містяться: опис документів, що надаються фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для включення відомостей фізичну особу-підприємця ЄДР від 22.08.2005; копія реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форма №10); опис документів, що надаються фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для внесення до ЄДР запису про заміну свідоцтва про державну реєстрацію від 23.08.2005; заява позивача про заміну свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; копія квитанції від 19.08.2005; опис документів, що надаються заявником для проведення державної реєстрації в ЄДР державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця від 08.09.2022; заява щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форма 1) про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця від 08.09.2022; квитанція від 08.09.2022; опис документів, що надаються заявником для проведення державної реєстрації в ЄДР державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням від 09.09.2022; заява щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форма 1) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем від 09.09.2022.
Відповідно до Законів України від 04.07.2013 № 404 «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та № 406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» Державна фіскальна служба України здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 жовтня 2013 року.
Інформацію про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01 жовтня 2013 року та не зняті з обліку, отримано з Пенсійного фонду України як діючих та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 році.
Згідно зі статтею 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: інформація органів державної реєстрації; документально підтверджена інформація, що надається платникам податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вийняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили.
Законом № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011, визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464, зокрема, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).
За приписами ч.5 ст.8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Разом з тим, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у ст.7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний».
Тобто, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція) та ст.25 Закону №2464 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Враховуючи, що позивач зареєстрований як ФОП та перебуває на обліку у відповідача, з 01 січня 2017 року в нього виник обов'язок щодо сплати ЄСВ навіть у разі не отримання доходу.
Щодо нездійснення підприємницької діяльності на що посилається позивач, суд зазначає, що чинне законодавство у сфері збору та обліку єдиного внеску не пов'язує фактичне проведення фізичними особами-підприємцями своєї підприємницької діяльності із обов'язком сплати єдиного внеску. Тобто, обов'язок сплати єдиного внеску, за відсутності інших умов, пов'язаний саме із статусом суб'єкта підприємницької діяльності та припиняється разом із внесенням відомостей щодо припинення діяльності саме фізичної особи-підприємця.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
Таким чином, незважаючи на фактичне не ведення позивачем господарської діяльності та неотримання останнім доходів від господарської діяльності, позивач не позбавлений обов'язку від сплати єдиного соціального внеску у мінімальному розмірі.
У інформаційній системи органу доходів і зборів лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов'язок сплати якого встановлені напряму Законом.
Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-56081-50, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-56081-50 прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то, відповідно, на користь позивача не можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова