Справа № 583/302/22
3/583/9/23
09 січня 2023 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського районного відділу поліції Головного Управління національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №173366 від 12.01.2022 ОСОБА_1 22.01.2022 о 17.30 год. в м.Охтирка по пров.Лебєдєвої,2 керував автомобілем марки «Хундай», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку на місці за допомогою газоаналізатора Alcotester Драгер 6820 або в лікарні ухилився шляхом відмови, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, однак поштові відправлення поверталися до суду без вручення з відміткою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».
У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду.
Слід зауважити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов'язковою, в даному випадку справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , при цьому права останнього не порушуються, в тому числі і на захист.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про їх відповідність практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розцінюється як спосіб уникнути відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.
Згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на переглянутому відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, доданому до матеріалів справи, не зафіксовано рух транспортного засобу та водія, який перебував за його кермом. Крім того, з відозапису події достеменно встановлено, що транспортний засіб, який стоїть на узбіччі проїзної частини дороги, не є автомобілем марки «Хундай», як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 173366 від 22.01.2022. Разом з тим, особу чоловіка, що стоїть біля автомобіля, зафіксованого на відеозаписі, працівники поліції не встановлювали, однак за візуальними ознаками вдається за можливе встановити, що вказаний чоловік є особою похилого віку. Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 173366 від 22.01.2022 зазначено, що ОСОБА_1 , 2000 року народження, отже на момент складання зазначеного протоколу йому виповнився 21 рік, а тому особа зафіксована на відеозаписі об'єктивно не може бути ОСОБА_1 .
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, інших належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені висновки суду і підтверджували факт керування ОСОБА_1 22.01.2023 транспортним засобом суду не надано.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом, ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок проходження особами огляду на стан сп'яніння, покладається на осіб, які керували транспортними засобами з явними ознаками сп'яніння.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 27 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли останній почав рухатись.
Слід також зауважити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, суду не було надано доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Отже, оцінивши встановлені в суді обставини справи та докази в їх сукупності, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вважаю, що належних та допустимих доказів наявності в його діях об'єктивної сторони правопорушення не виявлено, оскільки відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що в свою чергу є підставою стверджувати про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, вважаю не доведеним факт виконання функцій водія ОСОБА_1 22.01.2022 о 17.30 год. в розумінні наведеного пункту 27 ППВСУ та ПДР, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко