ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" січня 2023 р. справа № 300/2346/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Бойко Л.М.,
за участю:
представника позивача - Несторовича Б.В.,
представника відповідача - Назалевича Б.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 11535,66 грн., -
Головне управління ДПС в Львівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 31145,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки, що виникла внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень.
На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, головуючий суддя звернувся до управління ДМС в Івано-Франківській області із запитом за № 300/2346/22/1376/22 від 13.06.2022 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (а.с.29).
22.06.2022 від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС в Івано-Франківській області на адресу суду надійшли відомості про реєстрацію місця проживання такої фізичної особи (а.с.33).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.35-36).
04.08.2022 представником відповідача подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.40).
Відповідач скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву від 19.08.2022, який надійшов на адресу суду 22.08.2022 (а.с.44-45). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що податкові зобов'язання, визначені контролюючим органом не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки на даний час ОСОБА_1 володіє одним об'єктом житлової нерухомості та, згідно пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України, користується пільгами зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а чотири об'єкти нерухомого майна (нежитлова та житлова нерухомість), що перебували у власності відповідача є відчуженими на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 31.05.2011 та 29.10.2015 відповідно.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 витребувано у Головного управління ДПС в Львівській області докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 31145,60 грн. за кожним окремим податковим повідомленням-рішенням, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме відомості щодо: кожного з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, зокрема, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та нежитлової нерухомості; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку; права на користування пільгою із сплати податку (а.с.56-58).
У зв'язку із неможливість подати витребувані докази у встановлені судом строки, Головним управлінням ДПС в Львівській області скеровано заяви про продовження процесуального строку від 29.08.2022 (а.с.61-62), від 26.09.2022 (а.с.63-69), від 03.11.2022 (а.с.70-78) із повідомленням причин такого неподання.
28.11.2022, на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2022, представником Головного управління ДПС в Львівській області подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням власного електронного цифрового підпису витребувані судом документи згідно заяви останнього від 28.11.2022 разом із клопотанням про продовження процесуального строку від 28.11.2022 (а.с.79-128).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 постановлено проводити розгляд справи № 300/2346/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд на 13.12.2022 о 10:00 год. (а.с.129-130).
01.12.2022 представником Головного управління ДПС в Львівській області - Нестеровичем Б.В. подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням власного електронного цифрового підпису клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.134-139).
05.12.2022 до суду надійшло клопотання від представника Головного управління ДПС в Львівській області про долучення доказів від 02.12.2022 (а.с.146-151).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі № 300/2346/22 за позовом Головного управління ДПС в Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 31145,60 грн. - задоволено (а.с.140-143).
08.12.2022 представником відповідача подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 05.12.2022 (а.с.152).
13.12.2022 розгляд справи № 300/2346/22 відкладено на 03.01.2023 о 10:30 год.
02.01.2022 представником Головного управління ДПС в Львівській області - Нестеровичем Б.В. подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням власного електронного цифрового підпису клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.164-168).
У судовому засіданні представником Головного управління ДПС в Львівській області оголошено заяву про зменшення позовних вимог від 03.01.2023, згідно якої позивач, вказуючи на проведене контролюючим органом коригування шляхом зменшення нарахувань в сумі 19609,94 грн. за 2018-2020 роки, у зв'язку із скасуванням (відкликанням) податкових повідомлень-рішень форми "Ф" за 2018 рік від 31.05.2019 на суму 5785,55 грн., за 2019 рік від 05.06.2020 на суму 6484,84 грн., за 2020 рік від 26.05.2021 на суму 7339,55 грн., якими визначено суми податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 по об'єктах житлової нерухомості, розташованих по АДРЕСА_1 , просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 11535,66 грн., що виник внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 31.05.2019 за № 0115828-5513-0915 на суму 928,89 грн., від 02.06.2020 за № 0116759-5533-0915 на суму 5205,82 грн., від 12.05.2021 за № 0303492-2405-0915 на суму 5400,95 грн., розраховану щодо об'єкта нежитлової нерухомості площею 249,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом прийнято до розгляду відповідну заяву Головного управління ДПС в Львівській області та вирішено здійснювати розгляд даної справи з урахуванням зазначених у заяві позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 03.01.2023, підтримав, просив суд позов задовольнити повністю з підстав, наведених у заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.
Пунктом 10.2-1. статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно підпунктів 266.1.1 та 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4. статті 266 Податкового кодексу України визначено пільги із сплати податку. Так, згідно підпункту 266.4.1. пункту 266.4 коментованої статті база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку.
Так, згідно підпункту 266.7.1. коментованої статті обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Підпунктом 266.7.4. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Пунктом 266.8. статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, підпунктом 266.8.1. якого передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2. пункту 266.8. статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 266.9.1. пункту 266.9. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266.10 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що контролюючим органом визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету - 18010300) згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 31.05.2019 за № 0115828-5513-0915 за 2018 рік в розмірі 928,89 грн. (а.с.9, 100), від 02.06.2020 за № 0116759-5533-0915 за 2019 рік в розмірі 5205,82 грн. (а.с.11, 97), від 12.05.2021 за № 0303492-2405-0915 за 2020 рік в розмірі 5400,95 грн. (зворотній бік а.с.14, а.с.94), а всього разом 11535,66 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу, однак були повернуті на адресу контролюючого органу, що підтверджується конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи.
Суд доходить висновку, що направлені відповідачу податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 31.05.2019 за № 0115828-5513-0915, від 02.06.2020 за № 0116759-5533-0915, від 12.05.2021 за № 0303492-2405-0915 є врученими відповідачу на підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України.
Відповідно до розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки, доданих позивачем до вказаних податкових повідомлень-рішень на виконання ухвали суду від 25.08.2022, контролюючим органом здійснено обчислення суми податку, виходячи з розрахунку площі об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення 249,50 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.95, 98, 101).
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Львівській області надсилалася ОСОБА_1 податкова вимога форми "Ф" від 25.06.2020 за № 178980-57, однак вказана вимога була повернута на адресу позивача із відміткою центру поштового зв'язку "за терміном зберігання", копія конверту якого міститься в матеріалах справи (а.с.27, 120).
Суд доходить висновку, що направлена ОСОБА_1 податкова вимога форми "Ф" від 25.06.2020 за № 178980-57 є врученою відповідачу на підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, об'єктом оподаткування, за яким відповідачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки в загальному розмірі 11535,66 грн. є нежитлове приміщення загальною площею 249,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, в обґрунтування позовних вимог, представник Головного управління ДПС в Львівській області покликається на ту обставину, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 314836144 від 10.11.2022, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна реєстраційний № 32713852, а саме нежиле приміщення, загальною площею 249,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92).
Разом з тим, судом встановлено, що 31.05.2011 між ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 як Продавцем та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як Покупцями укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно підпункту 1.1. якого Продавець продав, а Покупці купили по в рівних долях ? (одній другій) частині кожному нежитлове приміщення, загальною площею 249,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).
Вказаний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с.46), 31.05.2011 посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Медвідь Н.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 966, що підтверджується також Витягом з Державного реєстру правочинів № 9956200 від 31.05.2011 (а.с.47).
Відповідно до норм Цивільного кодексу України, у редакції до 01 січня 2013 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657).
Згідно частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 за № 1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав
Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, приписами частини 3 та 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Отже, посилання позивача на правомірність нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 як власнику нежитлового приміщення є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний факт спростовано наданими правовстановлюючими документами.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права та з урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено те, що в період нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у власності відповідача не перебувало нежитлове приміщення загальною площею 249,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно здійснив оподаткування відсутнього у відповідача нерухомого майна на загальну суму 11535,66 грн. за період 2018-2020 роки згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 31.05.2019 за № 0115828-5513-0915, від 02.06.2020 за № 0116759-5533-0915, від 12.05.2021 за № 0303492-2405-0915.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Головного управління ДПС в Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу в сумі 11535,66 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.
Рішення складене в повному обсязі 09 січня 2023 р.