10 січня 2023 року м. Чернівці Справа № 714/708/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Петранюк Ю.Т.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Острицька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Костишин Н.Я., дата складання повного тексту рішення 13 жовтня 2022 року, -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області з позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельний пай та вказаний спірний житловий будинок, батько за життя заповіту не складав, спадкоємцями першої черги за законом є позивачка та її сестра ОСОБА_4 , інших спадкоємців нотаріусом не встановлено.
Стверджує, що прийняла спадщину після смерті батька, а саме право на земельну частку (пай) у розмірах 1,51 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, а тому вважала, що є єдиною спадкоємицею.
Наголошує, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок на ім'я спадкодавця нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №86/02-31 від 22.11.2021 року, а тому вимушена була звернутися до суду із вказаним позовом.
Провадження №22-ц/822/37/23
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із наведеним рішенням ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Вказує, що основною причиною відмови в позові є різниця в прізвищах позивачки та її покійного батька, так як в свідоцтві про народження позивачки зазначено « ОСОБА_1 », а в свідоцтві про смерть спадкодавці « ОСОБА_3 », а тому суд піддав сумніву факт, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .
Наголошує, що вказаний висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки в суді досліджувалося свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), видане ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , крім іншого, в матеріалах справи наявна заява відповідача, в якій зазначено, що остання заперечень проти позову немає.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що позивачкою не доведено факт родинних відносин із ОСОБА_3 , оскільки вбачаються розбіжності в написанні прізвищ позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 в документах, виданих на їх імена - у свідоцтві про смерть спадкодавець записаний як « ОСОБА_3 », тоді як у свідоцтві про народження позивачки вона та її батько записані як « ОСОБА_1 », що може бути усунено шляхом встановлення в судовому порядку факту родинних відносин між останніми.
Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Горбово Герцаївського району Чернівецької області, в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2017 року повторно (а.с.6).
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 16.07.1989 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище дружині після реєстрації шлюбу присвоєно « ОСОБА_1 » (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 02.01.2002 року виконавчим комітетом Горбівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (а.с.5).
Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за АДРЕСА_1 .
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2021 року (спадкова справа №85/2018) вбачається, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності колгоспу «Перемога». Вказане свідоцтво зареєстровано в Спадковому реєстрі (а.с.9-10).
Згідно довідки №77/02-14-85/2018 від 29.09.2021 року приватного нотаріуса Єнакаке Ю.А. Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області щодо надання інформації про склад спадкоємців вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №85/2018 спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 (а.с.12).
З витягу з погосподарської книги №1096 від 23.06.2021 року, виданого Горбівським старостинським округом №2, вбачається, що спірне домогосподарство відносилося до категорії робочого двору і в ньому станом на 15.04.1991 року були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_11 , донька ОСОБА_1 , онук ОСОБА_12 (а.с.13).
Згідно довідки №1098 від 23.06.2021 року, виданої Горбівським старостинським округом №2, встановлюється, що на момент смерті ОСОБА_3 був прописаний та проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).
22.11.2021 року приватним нотаріусом Чернівецького районного округу Чернівецької області Єнакаке Ю.А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на будинок (а.с.38).
З копії спадкової справи №85/2018 від 22.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 подала заяву приватному нотаріусу, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , їй відомо про відкриття спадщини, яку вона своєчасно не прийняла, не оформляла та не претендує на неї (а.с.58).
Крім іншого, приватним нотаріусом Герцаївського нотаріального округу Чернівецької області Єнакаке Ю.А. надсилалося письмове повідомлення №354/02-14-85/2018 від 30.08.2018 року ОСОБА_13 про відкриття спадщини, де повідомлялося про смерть його батька ОСОБА_3 та було надано час до 30.09.2018 року особисто проінформувати приватного нотаріуса про свої наміри з питань оформлення чи не оформлення спадщини (а.с.61-62).
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно незмінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
В силу ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За приписами ст.555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві.
Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
В силу ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідно до ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч.3 ст.51 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа №344/17464/15-ц вказано, що «відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі №457/726/17.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
На виконання вимог процесуального права, позивач, визначаючи суб'єктний склад учасників, відповідачем у справі зазначила Острицьку сільську раду, проте без наведення жодних мотивів вибору відповідача, а матеріали справи не містять будь-яких доказів, що до відповідача у даній справі перейшло спадкоємства згідно вимог ЦК УРСР, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що окрім ОСОБА_1 до кола спадкоємців згідно діючого на час відкриття спадщини законодавства відносився ОСОБА_13 , якому направлялося повідомлення про відкриття спадщини, проте останні не містять жодних відомостей про прийняття ОСОБА_13 спадщини чи відмови від неї, а тому розгляд справи у відсутності останнього, де вимоги безпосередньо можуть стосуватися його прав та обов'язків, є неможливим, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Зважаючи на вказане, неможливість заміни та/або залучення співвідповідача, зокрема, згаданої особи як учасника справи на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору в цілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Також, колегія суддів вважає зазначити, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено факт родинних відносин із покійним ОСОБА_3 , оскільки вбачаються розбіжності в написанні прізвищ позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 в документах, виданих на їх імена, унеможливлює встановлення наявності родинних відносин без процесуальної заяви щодо встановлення такого факту, є безпідставним, оскільки це є предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції без окремої процесуальної заяви в порядку окремого провадження і може бути виснувано в мотивувальній частині судового рішення за результатами дослідження поданих доказів.
Що стосується доводів апеляційної скарги про визнання позову стороною відповідача, та відсутності заперечень останнього щодо задоволення вимог ОСОБА_1 , то колегія вказує наступне.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1 ст.206 ЦПК України).
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За наведеного доводи апелянта є неспроможними.
Відповідно до ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2022 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Височанська Н.К.
Перепелюк І.Б.