Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 січня 2023 року Справа№200/1736/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2018 та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2018 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 12.06.2018 року у зв'язку з досягненням нею пенсійного віку 58 років 6 місяців вона звернулась до пенсійного органу із заявою у зв'язку з втратою годувальника. Як вбачається з копії рішення Покровського ОУПФУ від 20 червня 2018 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу заявниці 25 років. Водночас, на думку позивачки, пенсія у зв'язку з втратою годувальника-пенсіонера призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
З огляду на наведене, позивачка просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника за її заявою від 12.06.2018;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2018 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.
Відповідачем надано відзив на позов. Так, управлінням, зазначено, що нормою ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко зазначено перелік осіб, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та умови, відповідно яким така пенсія може бути призначена. У випадку ОСОБА_1 , вона як дружина має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, тільки за умови, якщо вона досягла пенсійного віку. Лише у разі відсутності відповідного пенсійного віку, законодавством передбачено механізм призначення пенсії пенсіонеру, який не досяг відповідного пенсійного віку, але має достатню кількість страхового стажу, який дає змогу пенсіонеру претендувати на призначення пенсії. Тому управлінням, для реалізації права ОСОБА_1 на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, було застосовано норму ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині призначення пенсії за віком, а за його відсутністю, за страховим стажем, що у випадку ОСОБА_1 також не можна застосувати через відсутність відповідної кількості страхового стажу. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Також відповідач звертав увагу на пропуск позивачкою строку звернення до суду.
Ухвалою від 02.02.2022 суд задовольнив клопотання представника позивачки про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із даною позовною заявою. Визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом та поновив пропущений строк звернення до суду. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2018 та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/1736/22. Розгляд адміністративної справи № 200/1736/22 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX відповідно, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії її паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.10-12).
Судом встановлено, що 12.06.2018 позивачка звернулась до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника (а.с.20).
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 червня 2018 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у заявниці 25 років (а.с.36-39).
Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.01.1979 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_3 від 20.01.1979 (а.с.24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 12.03.2011 (а.с.35).
Відповідно до довідки № 1215 від 15.05.2018, яка видана Новоекономічною селищною радою Покровського району Донецької області ОСОБА_2 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43).
В подальшому, позивачка знову 27.07.2020 звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (а.с.17). Проте, рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4511 від 28.07.2020 ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у заявниці 25 років (а.с.25-30).
Рішенням від 15.10.2020 у справі № 200/7885/20-а Донецький окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_3 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4511 від 28.07.2020 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Визнав протиправним та скасував рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4511 від 28.07.2020 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Зобов'язав Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27.07.2020 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з урахуванням висновків суду (а.с.42-49).
Разом з тим, суд зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 200/7885/20-а за позовом ОСОБА_3 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, позивачці з 27.07.2020 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника від 20.06.2018 згідно зі ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якій зазначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Таким чином, зазначеною нормою права визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 38 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, судом встановлено, що також підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника був висновок відповідача стосовно відсутності у позивачки достатнього страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також не досягнення нею відповідного пенсійного віку.
Однак суд вважає такі доводи відповідача наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки, за приписами статей 26, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у нього страхового стажу. Таке поняття як «страховий стаж» є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у ст. 36 названого Закону. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того, суд звертає увагу, що на день звернення позивачки до управління із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 виповнилось 58 років та 6 місяців, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, серед іншого, не менше 25 років з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, серед іншого, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
На переконання суду, пенсійний вік - це встановлений законодавством вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не дає визначення поняттю "пенсійний вік". Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Враховуючи, що станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії, а саме 12.06.2018 позивачка досягла віку 58 років 6 місяців, тобто пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів ч. 3 ст. 36 вказаного Закону остання вважалась непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому мала право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд зауважує, що стаття 38 Закону № 1058 є бланкетною нормою, яка відсилає до статті 26 Закону № 1058. При цьому, законодавець не конкретизує частину статті 26, яка має бути застосована. Тобто в даному випадку, відповідач мав застосувати приписи вказаної норми, які є найбільш сприятливі для пенсіонера.
Враховуючи вказане, рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника за її заявою від 12.06.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що спірне рішення винесено Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області. Втім, внаслідок реорганізації в органах Пенсійного фонду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх прав та обов'язків територіальних підрозділів, в тому числі і Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
З метою повного та всебічного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2018 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд враховує положення Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду із позовною заявою, суд зазначає наступне.
Ухвалою від 02.02.2022 Донецький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання представника позивачки про поновлення їй строку звернення до суду із даною позовною заявою. Визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом та поновив пропущений строк звернення до суду.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачкою сума судового збору у розмірі 992, 40 грн. (а.с.9) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2018 та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника за її заявою від 12.06.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2018 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Повний текст рішення складено та підписано 05.01.2023.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб