-
04 січня 2023 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_11
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022262020001301 від 04.05.2022 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 листопада 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вікно Заставнівського району Чернівецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого машиністом у КП «Чернівціводоканал», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік та покладено відповідні обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 2368, 34 грн.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок та призначити ОСОБА_6 покарання у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керування
ЄУНСС: 727/6826/22 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Провадження №11-кп/822/19/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
транспортними засобами та звільнити його від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю один рік.
Вважає, що судом першої інстанції ухвалено вирок з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив усі обставини, встановлені досудовим слідством, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
Зазначає, що враховуючи всі дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції мав призначити покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як ОСОБА_6 працює водієм на життєво стратегічному об'єкті і це є його єдиним заробітком. Крім того, він є батьком ОСОБА_10 - військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який в даний час проходить реабілітацію в військовому госпіталі і потребує допомоги батька, оскільки сам не має можливості керувати автомобілем через поранення.
Таким чином вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не відповідає ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є несправедливим через суворість.
Також, потерпілою ОСОБА_8 15 грудня 2022 року були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона не погоджується з доводами апеляційної скарги захисту та просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 , 06.07.2022 року, близько 08 год 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Рено» моделі «Логан», д.р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Головна в напрямку вул. Чкалова у м.Чернівці зі швидкістю, що не перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу навпроти будинку № 143 по вул.Головна, який позначений горизонтальною розміткою 1.14.1 «Зебра», не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях і, маючи об'єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме: пішохода ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги по вказаному пішохідному переходу з права наліво по напрямку руху його автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_8 , у результаті якого остання, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 418 мд від 18.07.2022 року, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я: осаднення м'яких тканин ділянки правого колінного суглоба, рвану крапкову рану правого ліктьового суглоба, закритий перелом головки правої плечової кістки без зміщення.
Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 скоїв у результаті порушення ним та невиконання вимог п.п.1.5, 2.3 (б,д), 18.1 Правил дорожнього руху.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін вирок районного суду.
Потерпіла заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисту.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 та доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, апелянтами не оспорюються, то ці обставини колегією суддів в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог не дотримався.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, одружений, повністю визнав вину, розкаявся, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, заподіяну шкоду не відшкодував, думку потерпілої. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав - активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи зазначені обставини, особу винного, позицію прокурора та потерпілої, суд дійшов висновку про можливість призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді одного року обмеження волі з випробуванням, із встановлення іспитового строку та покладення відповідних обов'язків, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Також, суд призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Колегія суддів не погоджується з призначенням обвинуваченому додаткового покарання з наступних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, вказав, що шкодує про вчинене та готовий відшкодувати шкоду потерпілій у помірному для нього розмірі. Названу потерпілою суму в розмірі 80 000 грн не мав можливості сплатити, оскільки допомагав фінансово онкохворій матері та своєму сину, який є військовослужбовцем ЗСУ і на даний час проходить реабілітацію в військовому госпіталі через поранення на війні.
Зазначив, що в день коли трапилось ДТП, він перебував у важкому моральному стані, через збіг тяжких сімейних обставин, зокрема тих, що його син військовий ЗСУ був важко поранений на війні, мати важкохвора. Крім того, в той час він підвозив на своєму автомобілі військового, який теж поранений і з яким обговорював події війни. Внаслідок даних обставин, переживань та свого стану він проявив неуважність на дорозі.
Просив суд не позбавляти його права керування, оскільки транспортний засіб йому необхідний, щоб доїжджати до місця роботи - на станцію водогону КП «Чернівціводоканал», яка знаходиться поза межами населеного пункту, у якому він проживає. Також вказав, що возить сина на реабілітацію та на службу у військову частину, оскільки останній не може керувати через поранення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, судова колегія встановила, що ОСОБА_6 працює машиністом в КП «Чернівціводоканал», позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинив нетяжкий злочин з необережності.
Крім того, ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, готовий та бажає відшкодувати шкоду в міру своїх фінансових можливостей.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений зазначив, що приходив до потерпілої у лікарню декілька разів, однак остання відмовилася з ним бачитись та пізніше назвала суму 3000 доларів США, яка є непомірною для нього.
Потерпіла в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_6 приходив до неї в лікарню, однак після перенесених травм вона відмовилась з ним бачитись та заперечує вимогу у 3000доларів США. Вказала, що їй буде достатньо 80000 грн відшкодування та, що не зверталася про відшкодування до страхової компанії та не бажає подавати цивільний позов про відшкодування.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/17873469 страхова сума на одного потерпілого становить 260000 грн, що може повністю покрити суму, яку заявляє потерпіла ( т.1 а.п.90).
Також, колегія суддів враховує, що на момент вчинення ДТП обвинувачений перебував у важкому моральному стані, внаслідок збігу важких сімейних обставин - важкохвора матір та важке поранення сина військовослужбовця ЗСУ на війні. Дані обставини підтверджуються документами, долученими до матеріалів справи стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду.
Крім того, апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 працює машиністом на КП «Чернівціводоканал», що є об'єктом критичної інфраструктури, згідно пп.3 п.4 ст.9 ЗУ «Про критичну інфраструктуру», який забезпечує життєво важливі функції, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України і знаходиться поза межами населеного пункту, в якому проживає обвинувачений. Також обвинувачений допомагає пораненому сину, який проходить реабілітацію у військовому госпіталі та підвозить його на службу в військову частину, оскільки той не спроможний керувати транспортним засобом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами, за вказаних умов, враховуючи інші зазначені дані про його особу та конкретні обставини провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.66 КК України, колегія суддів визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6
1) щире каяття, яке проявляється в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав вину у вчиненому, давав правдиві визнавальні свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, готовий відшкодувати шкоду, демонструє готовність понести заслужене покарання;
2) активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений надавав допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини у справі, у проведенні швидкого, повного неупередженого розслідування вчиненого, надавав правдиві незмінні покази протягом усього досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, в обвинувальному акті сторона обвинувачення зазначила, що ОСОБА_6 щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину ( т.1 а.п.1-3).
3) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин - важкохвора матір та важке поранення сина військовослужбовця ЗСУ на війні, що підтверджується документами доданими стороною захисту ( т.2 а.с. 90-97).
4) готовність відшкодувати шкоду потерпілій, яке проявляється в тому, що обвинувачений готовий усунути негативні наслідки вчинення ним кримінального правопорушення та компенсувати потерпілій грошові кошти за лікування.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
Колегія суддів враховує також практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Викладені вище обставини свідчать про істотне зниження суспільної небезпечності вчиненого злочину та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому наявні підстави для застосування положень ст.69 КК України при призначені йому покарання за ч.1 ст.286 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ч.2 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткове покарання як обов'язкове за наявності кількох обставин що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного.
Доводи прокурора про те, що призначення додаткового покарання за ч.1 ст.286 КК України є обов'язком, та звільнити від нього не можна згідно ч.2 ст.69 КК України, оскільки за вчинення даного кримінального правопорушення, передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від трьох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян колегія суддів оцінює критично. Колегія суддів вважає, що законодавець у цій нормі прописав заборону застосовувати додаткове покарання виключно при призначенні основного покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судом призначено ОСОБА_6 найсуворіше покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що Кримінальним кодексом України, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в той же час як за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що є більш тяжким злочином, є альтернатива у призначенні додаткового покарання.
Тому в даному випадку, колегія суддів вважає, що справедливим буде не призначати обвинуваченому додаткове покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року у провадженні №752/3229/21.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально навів мотиви призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому не врахував в повній мірі всі обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним вирок суду, ухвалений щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання змінити та, на підставі вимог ст. 69 КК України, не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене в санкції ч. 1 ст. 286 цього Кодексу, як обов'язкове, з урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду даних, а саме наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також позитивних даних про особу обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України від реального відбування покарання у виді одного року обмеження волі із встановлення іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України та вважає що таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК України, апеляційний суд змінює вирок районного суду у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок районного суду підлягає зміні, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи , навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_11
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
05.01.2023року
(дата засвідчення копії)