Справа № 183/8288/22
№ 1-кп/183/1384/22
27 грудня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені 12.10.2022 року до ЄРДР за № 12022221080000597, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою.
Відповідно до ухвали слідчого судді Новомосковськогоміськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 01.01.2023 року.
Відповідно до ст. 315 КПК України суд під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинила злочин, за який передбачено покарання до 3 років позбавлення волі і відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачена ОСОБА_3 з огляду на тяжкість можливого призначення покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно неї обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину, вбачається ризик того, що вона може переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи місце проживання свідків у кримінальному провадженні, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на них у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення - у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування, які відповідно до положень ст. 95 КПК України, сприймаються лише під час судового засідання.
Також, вбачається ризик вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень,
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів.
Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Оскільки на теперішній час не відпали та не зменшились ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що до ухвалення вироку є неможливим застосування ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, який забезпечить кримінальне провадження в суді. У зв'язку з тим, що у даному провадженні не досліджено докази, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків, вважає наявним на момент вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 заперечував про задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що прокурор не довів наявність ризиків, просить застосувати домашній арешт надавши суду письмові докази того, що ОСОБА_3 має намір виконувати всі покладені на неї обов'язки.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку захисника.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні злочину, тобто державної зради на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Тому, у суду є підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 є особою, яка не має законного джерела прибутку, на даний час підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання її судом винною у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України її може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, тому існує реальна можливість переховування останньої від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 не судима, ніде не працює, тому офіційні джерела доходів у неї відсутні; підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення - здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти яке відноситься до категорії не тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Балаклія Харківської області, громадянки України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 23 лютого 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1