печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54550/18-к
07 листопада 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого, - ОСОБА_3 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора Київського місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна, -
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено на ділянці місцевості, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_1 , під час огляду місця події 31.10.2018 року о 18-35 год.
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060004916 від 31.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 296 КК України.
У засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив накласти арешт на вказане майно.
Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна визнав можливим розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власника майна.
Заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов наступного висновку.
Так, слідчим відділом Печерського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060004916 від 31.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 296 КК України.
У ході досудового розслідування, 31.10.2018 року під час огляду ділянки місцевості, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: автомобіль марки «Газель Рута» синього кольору, державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ключ від вказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу,автомобіль марки «Мерседес Спринтер» червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 », ключ від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до ст. 131 КПК України при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Зокрема, під час розгляду вказаного клопотання про арешт майна, слідчим не надано слідчому судді доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 296 КК України.
31.10.2018 року постановою слідчого СВ Печерського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_5 автомобіль марки «Газель Рута» синього кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_3 та автомобіль марки «Мерседес Спринтер» червоного кольору, д.н.з. « НОМЕР_2 », номер шасі НОМЕР_4 .
Разом з тим, в матеріалах клопотання та в засіданні слідчим не відображено кількісні і якісні характеристики майна на яке слідчий просить накласти арешт та всі інші індивідуалізуючи ознаки, які дозволяють відрізнити об'єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення
Крім того, слідчий суддя враховує, що цивільний позов на даний час не пред'явлений, тому фактично відсутня підстава для накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
Також, слідчий суддя враховує, що санкціями статті ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 296 України, конфіскація майна не передбачена, тому й відсутня підстава для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 КПК України суд не має права виконувати функції сторін кримінального провадження, закон забороняє суміщення функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду в покладення їх на одного суб'єкта, тим більше самостійно витребувати у сторони обвинувачення будь-які документи на підтвердження доводів клопотання.
Зокрема, в клопотанні та долучених до нього матеріалах з достатньою повнотою органом досудового розслідування не обґрунтовано, та в засіданні не доведено, яким саме чином перелічене майно є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуті злочинним шляхом, чи використовувалися під час вчинення вказаного кримінального правопорушення, слідчим під час формування даного клопотання не враховано всі обставини провадження, що може призвести до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та потягти за собою обмеження прав третіх осіб.
Право власності будь-якої особи є непорушним і перебуває під захистом як національного, так і міжнародного права, зокрема, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, доводи органу досудового розслідування щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження вилученого майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими, та клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 98, 117, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання прокурора Київського місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна, яке було вилучене в рамках КП № 12018100060004916 від 31.10.2018 року, під час огляду місця події 31.10.2018 року о 18-35 год., у дворі будинку АДРЕСА_1, а саме автомобіля марки «Газель Рута» синього кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 », ключа від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію ТЗ; автомобіля марки «Мерседес Спринтер» червоного кольору, д.н.з. « НОМЕР_2 »; ключа від вказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію ТЗ, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1