2/287/126/22
Справа № 295/2616/21
"19" грудня 2022 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
До Олевського районного суду Житомирської області за підсудністю з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Так, позивачем, не чітко викладено зміст позовних вимог та не зазначено обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги; не зазначено, у чому саме полягає недостовірність розповсюдженої інформації; не вказано власників веб-сайтів та доменних імен на веб-сторінці у соціальній мережі, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві; не зазначено кому належать Інтернет ресурси на facebook (домен, сайт, електронна сторінка тощо) та не визначено їх статус в справі, з урахування вимоги щодо поширення оспорюваної інформації.
Позивачем не зазначено, хто є власником веб-сторінки у соціальній мережі, доменних імен та як наслідок необґрунтовано позов в частині способу спростування спірної інформації в порядку захисту честі, гідності та ділової репутації у мережі Інтернет у спосіб, який її було поширено, оскільки, розгляд даної справи може вплинути на права та обов'язки власників веб-сайтів та доменних імен, а тому зазначення вказаної юридичної чи фізичної особи, як сторони у справі є необхідним та відповідно належить до обов'язків позивача в обґрунтування поданого позову.
Дані про власників веб-сайтів та доменних імен повинні бути підтверджені інформацією від адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегменту мережі Інтернет.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на те, що відповідач у соціальній мережі оприлюднив коментарі (інформацію) відносно нього, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, що порушує його немайнові права, оскільки не відповідає дійсності та створює негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих.
При цьому позивачем не надано доказів щодо належності даних веб-сторінки відповідачу.
Таким чином, позивачем не визначено власника веб-сайту, на якому розміщувалися інформаційні матеріали стосовно позивача та/або відомостей неможливості отримання даної інформації. Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню суб'єктного складу відповідачів у поданій позовній заяві, що в свою чергу унеможливлює визначення спірності цивільних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Крім того, однією з вимог позивача є стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 100000,00 грн.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .
При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків необхідно також надати до суду позов у новій редакції із зазначенням у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. Ю. Кононихіна