2-1382/11
6/465/45/22
30.12.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.
заявник - не з'явився,
заінтересовані особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі судових засідань Франківського районного суду м.Львовазаяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи - Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження, -
встановив:
В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова у справі №2-1382/11 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11-1/205к-07 від 29.03.2007 року на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Заява мотивована тим, що в провадженні Франківського районного суду м.Львова перебувала справа №2-1382/11 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11-1/205к-07 від 29.03.2007 року. Рішенням Франківського районного суду м.Львова позов задоволено Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ «Універсал банк» 45 844,45 долари США заборгованості, що еквівалентно 362 625,02грн. та 1820 грн. судових витрат. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.09.2005р., Додатковим договором до Договору іпотеки від 21.02.2006р.- квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на погашення заборгованості за кредитним договором №11-1/315к-05 від 08.09.2005р. та Додатковим договором №1 від 21.02.2006р. до Кредитного договору в сумі 45884,45 долари США, що еквівалентно 362 625,02 грн. 30.04.2021 року між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30/04/21/ФК2 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, визначених за договором, перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, які формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору та підписується одночасно з ним. Згідно п.2.3 договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Універсал Банк» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від АТ «Універсал Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги згідно додатку №2 до цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені ци договором та всі права вимоги за договорами поруки.
В судове засідання заявник свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно поданої заяви просять розглянути заяву без їх участі.
В судове засідання заінтересовані особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи №2-1382/11, заяву про заміну стягувача та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 04.11.2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ «Універсал банк» 45 844,45 долари США заборгованості ,що еквівалентно 362 625,02грн. та 1820 грн. судових витрат. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.09.2005р., Додатковим договором до Договору іпотеки від 21.02.2006р.- квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на погашення заборгованості за кредитним договором №11-1/315к-05 від 08.09.2005р. та Додатковим договором №1 від 21.02.2006р. до Кредитного договору в сумі 45884,45 долари США, що еквівалентно 362 625,02 грн.
13.12.2017 року ухвалою Франківського районного суду м.Львова видано дублікат виконавчого листа №2-1382/2011 у цивільній справі за позовом ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.11.2019 року в задоволенні заяви заступника начальника Франківського ВДВС м.Львова Лавришин М.М. про видачу виконавчого листа відмовлено.
30.04.2021 року між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30/04/21/ФК2 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, визначених за договором, перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, які формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору та підписується одночасно з ним.
Згідно п.2.3 договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Універсал Банк» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від АТ «Універсал Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги згідно додатку №2 до цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені ци договором та всі права вимоги за договорами поруки.
Як вбачається з інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження від 18.11.2019 року виконавче провадження №42927103 - завершено.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Звертаючись з вказаною заявою до суду, заявник посилається на приписи ст. ст. 442, 446 ЦПК України.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (в подальшому - «Закон») органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону).
Частина четверта статті 4 Закону регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стаття 11 Закону регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону). Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (частина п'ята статті 15 Закону).
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав (постанова Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Право правонаступника стягувача на звернення з виконавчим документом до виконання залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні підстави для процесуального правонаступництва, так як відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження №14-197цс21) і в силу положень, передбачених частиною 4 статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2017 року ухвалою Франківського районного суду м.Львова видано дублікат виконавчого листа №2-1382/2011 у цивільній справі за позовом ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.11.2019 року в задоволенні заяви заступника начальника Франківського ВДВС м.Львова Лавришин М.М. про видачу виконавчого листа відмовлено.
Як вбачається з інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження від 18.11.2019 року виконавче провадження №42927103 - завершено.
Суд бере до уваги, що з заявою про заміну сторони виконавчого провадження Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду лише 20.08.2021 року. При цьому, строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання на виконання рішення суду у цивільній справі №2-1382/11 пропущено, проте заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», не заявляв вимоги про поновлення цих строків та не наводив аргументів, які б могли слугувати правовою підставою для такого поновлення.
За наведених обставин, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи - Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст.260, 261, 353, 442 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи - Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Х.В.Гладишева