Справа № 461/7217/22
Провадження № 1-кс/461/30/23
02.01.2023 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_3 на бездіяльність Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
30.12.2022 журналіст ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність Львівської обласної прокуратури, в якій просить зобов'язати службову особу Львівської обласної прокуратури внести відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення, викладені у його заяві від 09.12.2022 року до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, після вчинення згаданих дій повідомити його про початок досудового розслідування та надати витяг з ЄРДР.
Скарга мотивована наступним. 09.12.2022 року він звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення суддями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо зловживань ними своїми службовими обов'язками при розгляді та вчиненні правосуддя у справі №465/8188/20 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_7 . Вважає, що суддями порушено правила підсудності при розгляді вказаної справи, а тому ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності неповноважним складом суду, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вказані незаконні дії суддів та мотивація їх вчинення, привела до внесення до текстів постанов Пустомитівського та Франківського районних суддів завідомо неправдивих відомостей у справі №465/8188/20.
27.12.2022 за вих. №31/2-р-22 від 12.12.2022 на його поштову адресу надійшов лист від Львівської обласної прокуратури, з якого вбачається, що його заява про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2022, на підставі ч.4 ст.216 КПК України скерована для розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львів.
Враховуючи те, що наслідком розгляду його заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2022 Управлінням процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури прийнято незаконне, на його думку, рішення яким йому відмовлено у внесенні згаданих відомостей, викладених в заяві про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, вважає, що прокурор, який прийняв таке рішення, вчинив незаконні та протиправні дії, хоча і не оформив їх у вигляді процесуального документа. Таким чином, всупереч вимогам ст.214 КПК України, Львівська обласна прокуратура відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення від 09.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесла.
ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні змісту скарги, просив її задовольнити.
Представник Львівської обласної прокуратури в судове засідання не прибув. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на офіційну електронну адресу. Відсутність слідчого, прокурора, відповідно до положень ст.306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
З досліджених матеріалів вбачається, що 09.12.2022 журналіст ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_3 звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Заявник просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, відносно судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 та судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 , а також судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_6 . З суті заяви ОСОБА_3 вбачається його незгода з процесуальним рішенням вказаних суддів під час здійснення правосуддя у справі №465/8188/20 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_7 . Вважає такою, що прийнята всупереч вимогам ст.276 КУпАП, постанову судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 про направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_7 за підсудністю. Також, вважає, що суддею Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 , всупереч вимогам ст.276 КУпАП, тобто з порушенням правил підсудності, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. 30.04.2021 суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_6 ухвалив постанову, якою вищевказане судове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області залишив без змін. Вважає, що зазначені ним судді долучилися до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 шляхом ухвалення завідомо неправосудних рішень.
Листом від 12.12.2022 за вих. №31/2-р-22, який отриманий ОСОБА_3 27.12.2022, заяву останнього скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові у відповідності до вимог ч.4 ст.216 КПК України, для розгляду в межах компетенції.
Положення ч. 1 ст. 214 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, - вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
При безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушується гарантія недоторканності суддів і їх незалежності у виконанні професійних обов'язків, спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 р., Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що "недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом".
Разом з тим відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 р.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення, є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Втім, як правило, заяви про вчинення суддею злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддею відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.
Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
Водночас, як зазначено вище, що стосується законодавчої процедури розгляду таких заяв правоохоронними органами, то після отримання відповідної заяви, згідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України №139 від 06 квітня 2016 року.
Так, згідно п.1 розділу 3 зазначеного вище Положення, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.
Крім того, норми чинного КПК не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Отже, досудове розслідування розпочинається вже з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно з правовим висновками, викладеним у Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року, - судді не зобов'язані роз'яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15 (Рекомендація № CM/REC(2010)12)).
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд,
Така ситуація є особливо загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, особливо з огляду на те, що ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Якщо по кожній справі за заявою незадоволеної сторони будуть внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування у відношенні судді, то судді, здійснюючи правосуддя, фактично весь час будуть перебувати під психологічним тиском та тільки те і робити, що надавати пояснення, що є порушенням конституційних гарантій незалежності судової влади та реалізації права на справедливий суд незалежним і безстороннім судом.
Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 від 2002 року вказаної Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Будь-яких конкретних відомостей про вчинення суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 , суддею Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 та суддею Львівського апеляційного суду ОСОБА_6 кримінального правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення заявник не навів. Сама по собі незгода з прийнятими ними судовими рішеннями не є підставою для внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за скаргою ОСОБА_3 відсутні.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_3 на бездіяльність Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 02.01.2023
Слідчий суддя ОСОБА_1