УХВАЛА
30 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 813/1024/18
адміністративне провадження № К/990/35562/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (ТОВ «Хороз Україна», Товариство) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №813/1024/18 за адміністративним позовом ТОВ «Хороз Україна» до Львівської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,
УСТАНОВИВ:
ТОВ «Хороз Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/000003/2 від 28.02.2018 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2018/00019.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, у задоволенні позову відмовлено.
12.12.2022 позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022.
ТОВ «Хороз Україна» у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328, частину другу статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, Товариство зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (в касаційній скарзі не зазначено, які саме норми) без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо наступного:
- сам по собі факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, не може бути підставою для розгляду вартості операції, як неприйнятної; митний орган на виконання вимог діючого законодавства повинен надати обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №200/7957/20-а, від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а, від 27.09.2022 у справі №200/4962/20-а);
- обов'язок довести, що пов'язаність між продавцем і покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на органи доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не виконав цього обов'язку, слід вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України (далі - МК) не вплинули на ціну товару (постанова Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №826/3102/16);
- декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої митної вартості; його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17);
- відповідно до статті 53 МК право контролюючого органу додатково витребувати документи на підтвердження задекларованої митної вартості виникає тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованих відомостей; конкретні обставини, які викликають такі сумніви, повинні бути зазначені у вимозі про надання додаткових документів (постанови Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/10527/17, від 02.07.2020 у справі №803/916/17);
- наявність в автоматизованій системі митного органу інформації, що задекларований товар розмитнювався раніше цим же декларантом чи іншими особами за вищою вартістю (за відсутності інших, визначених законом, підстав) не свідчить про порушення з боку декларанта митного законодавства, не призводить до автоматичного збільшення митної вартості і не є перешкодою для визначення митної вартості за основним методом (постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №815/3400/17, від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 07.04.2020 у справі №160/5506/19);
- у рішенні про коригування митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, зазначивши докладну інформацію і джерела, які використані для цього, що необхідно для оцінки рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК (постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №160/5506/19, від 08.02.2019 у справі №825/648/17).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з абзацом першим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий зазначеного пункту).
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Хороз Україна», суд першої інстанції , з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі №813/1024/18 обставин, що Товариство та компанія «ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI» (продавець товару, який ввозився позивачем на митну територію України за вантажною митною декларацією №UA209120/2018/003778 від 24.03.2018) є пов'язаними особами відповідно до пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (за ознакою: одна і та ж особа є керівником продавця і співзасновником Товариства).
Суд встановив, що митний орган, виявивши не відповідність у наданих позивачем документах на підтвердження задекларованої митної вартості (калькуляція собівартості виробника не відображає реальних витрат підприємства на виготовлення продукції; зазначені у калькуляції ціни не відповідають цінам у інвойсі; надані видаткові накладні, зі всією очевидністю, стосуються партій товару, котрі імпортувалися раніше за вищою фактурною вартістю), запропонував позивачу вчинити дії, передбачені частиною вісімнадцятою статті 58 МК, та надати додаткові документи на підтвердження митної вартості.
Суд виснував, що у митного органу, з урахуванням наданих позивачем додаткових документів, були підстави вважати, що позивач відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК не довів, що його відносини з продавцем (компанією «ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI») не вплинули на ціну товару, та скоригувати мину вартість товару за методом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 59 МК (за ціною договору щодо ідентичних товарів), використавши як джерело інформації про ціну вантажні митні декларації №UA209120/2017/118387 06.11.2017 та №UA209120/2017/114425 від 15.09.2017 щодо ідентичних товарів, які також були подані ТОВ «Хороз Україна».
Суд дав оцінку доводам позивача щодо змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості (щодо зазначення в рішенні, які складові вплинули на формування митної вартості, порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару ціна, якого взята для коригування) і виснував, що в рішенні зазначено всю необхідну інформацію, використану для коригування митної вартості.
Доводи Товариства щодо не відповідності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, у порівнянні з наведеними висновками Верховного Суду, фактично полягають в оспорюванні висновків судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин у справі, як підстави для відмови в задоволенні позову. Позивач навів висновки Верховного Суду без взаємозв'язку з підставами, з яких суд відмовив у задоволенні позову, тоді як будь-яка підстава касаційного оскарження, передбачена нормами частини четвертої статті 328 КАС, згідно з вимогою пункту 4 частини другої статті 330 КАС означає, зокрема, що підстава касаційного оскарження у касаційній скарзі повинна стосуватися підстав, з яких судом задоволено позов або відмовлено у задоволенні позову.
Отже, підстава, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, зазначена позивачем у касаційній скарзі, не знайшла підтвердження.
Це саме слід визнати і щодо підстави касаційного оскарження, яку Товариство зазначило, як частину другу статті 353 КАС.
Оскарження судового рішення з підстав, передбачених частинами другою-третьою статті 353 КАС, відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, Товариство в касаційній скарзі наводить норми пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС, а також доводи про не дослідження судом першої інстанції доказів у справі (при цьому не зазначаючи, які саме докази, а обмежуючись тільки посиланням на те, що суд не дослідив факти та важливі документи, які позивач надав для встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення справи), безпідставне врахування судом доказів, які надав відповідач (конкретно зазначається про порушення судом статей 99, 211 КАС внаслідок врахування паперових копій електронних доказів, не засвідчених у визначеному законом порядку).
Натомість норми підпунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС пов'язують підставу для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд з не дослідженням судом певних доказів, які зібрані у справі, або необґрунтованим відхиленням клопотання про витребування, дослідженням або оглядом певних доказів або іншого клопотання, яке має значення для встановлення обставин у справі, а не з оцінкою судом доказів.
Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених нормами КАС.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи наведене вище, касаційна скарга позивача підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у справі №813/1024/18.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ.А. Усенко