ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" грудня 2022 р. справа № 300/4151/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №092850014524 від 19.07.2022 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії без врахування стажу роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської центральної районної лікарні (надалі, також - Калуська ЦРЛ) та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського територіально-медичного об'єднання (надалі, також - бактеріологічна лабораторія поліклінічного відділу Калуського ТМО) в подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 09.04.2022 з врахуванням у подвійному розмірі стажу її роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського ТМО.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що працювала в закладах охорони здоров'я, робота в яких пов'язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудники інфекційних хвороб, та відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. На її заяву відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі стаж роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу. Вважає таку відмову протиправною, оскільки твердження відповідача зазначені у відповіді про те, що вона працювала на посадах, що дають право на подвоєння стажу тільки з 02.01.2008 і не працювала на таких посадах до 01.01.2004 не відповідають дійсності. Водночас, записами в трудовій книжці та довідкою №157 від 03.05.2022 підтверджується факт її роботи на зазначених посадах та зазначені періоди. У зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача зарахувати до загального та спеціального стажу роботи стаж роботи в подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії, з 09.04.2022.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, вказавши, що робота позивачки на посадах лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та з завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського ТМО не може бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі, оскільки бактеріологічна лабораторія не відноситься до інфекційних відділень в розумінні статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, представник відповідача заперечив проти розміру судових витрат на оплату послуг адвоката, вважає його завищеним та неспівмірним із складністю та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 09.04.2022, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.06.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії.
За наслідками розгляду заяви, відповідач прийняв оскаржуване рішення від 19.07.2022 №092850014524, яким відмовив у перерахунку пенсії у подвійному розмір (а.с.19), зазначивши про те, що згідно з довідкою №157 від 03.05.2022 бактеріологічний відділ клініко-діагностичної лабораторії ЦР поліклініки Калуської ЦРЛ виконує дослідження з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, що згідно з наказом МОЗ України відносяться до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників хвороб і тому робота в даному відділу прирівнюється до роботи в інфекційних закладах. ОСОБА_1 працювала в даному відділі з 02.01.2008. Оскільки до 01.01.2004 заявниця не працювала у відділеннях, закладах, які зазначені в статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то для подвоєння стажу немає підстав.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною ОСОБА_1 звернулася до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058).
Спірні правовідносини виникли з приводу порядку зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на лікарських посадах у бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі закладів охорони здоров'я.
Згідно частини 1 статті. 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Нормами ст. 56 Закону № 1788 визначено, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 60 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачено пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах. Так, зокрема, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Станом на день звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії положення ст. 60 Закону №1788 в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за роботу в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я.
Згідно статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що згідно записів копії трудової книжки позивач, в період з 01.02.1989 по 24.01.1991 працювала на посаді лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського ТМО.
Також, факт роботи позивачки на посадах лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського ТМО підтверджується довідкою №157 від 03.05.2022, згідно відомостей якої, посада лікаря-бактеріолога відноситься до посад, що дає право на підвищення посадового окладу за шкідливі та важкі умови праці у зв'язку з проведеннями досліджень з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, з вірусами, які викликають ці захворювання віднесених до алергенів згідно Додатку 7 та п.2.4.5 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» до цього наказу. Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 року «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», розробленого на виконання статті 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» холера, черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієреініози, дифтерія, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб. Бактеріологічний відділ клініко-діагностичної лабораторії виконує вище зазначені дослідження з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, що згідно з наказом МОЗ України відносяться до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, тому робота в даному відділу прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 виконувала роботу, що дає право на підвищення посадового окладу за шкідливі та важкі умови праці у зв'язку з проведеннями досліджень з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, з вірусами, які викликають ці захворювання віднесених до алергенів згідно Додатку 7 та п.2.4.5 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» до цього наказу.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 №133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, дифтерія, менінгоковова інфекція, сальмонельоз відносяться до групи небезпечних інфекційних хвороб».
Спір в даній справі виник з приводу заперечення органом Пенсійного фонду України права позивача на обчислення стажу роботи в бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі клініко-діагностичної лабораторії закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі з огляду на те, що позивач не працювала до 01.01.2004 у відділеннях, закладах, які зазначені у ст. 60 Закону №1788.
Проте суд не може погодитися з такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Згідно статті 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 №1, лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 04.08.1983 року, що діє на території України, згідно вказівки Міністерства охорони здоров'я України № 165 від 28.05.1996 та застосовувалася станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Більше того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові 22.12.2021 у справі №688/2916/17, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788, оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що період роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської ЦРЛ та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського ТМО, підлягає зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., суд, вказує таке.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин 3, 4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн., позивачем до матеріалів справи долучено докази: договір №20 від 16.05.2022 (а.с.32-34), акт виконаних робіт від 07.10.2022 (а.с.36-37), ордер про надання правничої (правової) допомоги Серії АТ №1030056 від 10.10.2022 (а.с.31).
З вказаних документів встановлено, що позивач поніс витрати в суді першої інстанції на послуги адвоката 5000,00 грн., які, на думку суду не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є завищеними.
При цьому, на переконання суду, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Суд також враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З позиції суду відповідач доречно наводить аргументи щодо спростування вартості та затраченого часу на виконання зазначених у акті робіт адвокатом. Зокрема, зазначив про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зважає на немайновий характер позову, його нескладність, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи, а також те, що дана категорія справи є справою незначної складності.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи та вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (5000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Крім того, в силу вимог частини 1 статті 139 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн., понесення яких підтверджується квитанцією від 04.10.2022 (а.с.35).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №092850014524 від 19.07.2022 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської центральної районної лікарні та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського територіально-медичного об'єднання, в подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 09.04.2022 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії із врахуванням у подвійному розмірі стажу її роботи з 01.02.1989 по 24.01.1991 на посаді лікаря-бактеріолога Калуської центральної районної лікарні та з 24.01.1991 по 01.01.2004 на посаді завідувачки бактеріологічною лабораторією поліклінічного відділу Калуського територіально-медичного об'єднання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі гривень) 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, адреса: вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.