ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2021 р. справа № 300/2668/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап?юк С.В.,
за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мучка Х.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування пункту 25.2 рішення за №185-8 від 29.04.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
07.06.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати пункт 25.2 рішення за №185-8 від 29.04.2021 в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність, для індивідуального садівництва, громадянину ОСОБА_1 , в с.Березівка, урочище «Обирша», площею 0,0800 га, кадастровий номер - 2625880100:02:002:1162 та зобов'язати його затвердити в двотижневий строк.
Ухвалою від 14.06.2021 суд відкрив провадження у цій справі, а справу призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.07.2021 суд ухвалою залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа), а також призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони скористалися своїми процесуальними правами та подали заяви по суті справи, в яких обґрунтували свої вимоги, доводи та заперечення.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням, з порушенням вимог норм статей 118, 186-1 Земельного кодексу України, відповідач протиправно та безпідставно відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення для ведення індивідуального садівництва земельної ділянки та передачі її у власність позивача.
Позивач вказує, що мотиви відмови в затвердженні вказаного проекту, які слугували підставами для прийняття оскаржуваного рішення про відсутність інформації щодо погодження проекту громадською радою - суперечать вимогам частини 9 статті 118 Земельного кодексу України; про відсутність інформації з приводу погодження меж земельної ділянки із суміжниками - суперечать фактичним обставинам, оскільки вказана земельна ділянка на підставі статті 79-1 Земельного кодексу України вже сформована та зареєстрована в державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера; про відсутність в матеріалах проекту висновку структурного підрозділу з питань містобудування та архітектури - суперечить вимогам частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка розташована в урочищі Обшира за межами населеного пункту, відводиться для індивідуального садівництва, належить до земель сільськогосподарського призначення, на ділянці відсутні об'єкти будівництва та їх розташування на ній не проектується.
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що в с.Березівка, урочище «Обирша», земельна ділянка площею 0,0800 га, кадастровий номер - 2625880100:02:002:1162 зареєстрована цільовим призначенням - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, а за проектами землеустрою щодо відведення, земельні ділянки передаються у разі зміни її цільового призначення та/або формування нової земельної ділянки, оскільки вказана земельна ділянка вже сформована, а докази надання дозволу на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки відсутні.
В судовому засіданні з розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримав, а представник відповідача проти позову заперечила, свої вимоги та заперечення вони обґрунтовували вказаними в заявах по суті спору правовими підставами та обставинами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов частково підставний та підлягає до задоволення частково, виходячи з таких встановлених і доведених перед судом обставин та мотивів.
09.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за №188 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер - 2625880100:02:002:1162 у власність за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розрахована за межами населеного пункту с. Березівка Березівської сільської ради Івано-Франківського району, з метою подальшої передачі її у власність для індивідуального садівництва (01.05).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультаційний центр «Інформ-Ініціатива» за договором №03-01/21 від 11.01.2021 укладеним з позивачем виготовлено проект землеустрою за наданим дозволом, який висновком про розгляд документації із землеустрою експертом державної експертизи ОСОБА_3 погоджений.
08.02.2021 позивач звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки.
За наслідками розгляду поданої заяви та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач, 29.04.2021, пунктом 25.2 рішення 185-8 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі для ведення індивідуального садівництва у власність позивача.
Підставами прийнятого рішення слугувала відсутність в наданому проекті інформації щодо погодження питання громадською радою; інформації з приводу погодження меж земельної ділянки із суміжниками; висновку структурного підрозділу з питань містобудування та архітектури.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту б частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 Земельного кодексу України. Відповідно до положень частини 6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами десятою та одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання чи заяви, не в повному обсязі, що об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо передачі (або відмову в передачі) земельної ділянки у власність в межах встановленого законом строку.
Частина 18 статті 186 Земельного кодексу України забороняє Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України «Про землеустрій»; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Норма частини 19 вищевказаної статті Земельного кодексу України регулювала, що документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Оцінюючи підстави відмови в затверджені проекту землеустрою, які наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні, а саме про відсутність інформації щодо погодження проекту громадською радою та з приводу погодження меж земельної ділянки із суміжниками, відсутність висновку структурного підрозділу з питань містобудування та архітектури, суд дійшов висновків про невмотивованість цих підстав.
Громадське обговорення, як обов'язкова умова, що необхідна для затвердження проектної містобудівної документації на місцевому рівні, передбачена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спірних правовідносин між сторонами не регулює.
Використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель регулюється затвердженими в установленому порядку текстовими та графічними матеріалами, тобто документацією із землеустрою (землевпорядною документацією).
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені Законом України «Про землеустрій».
Положеннями вищевказаного Закону проведення громадських обговорень, як обов'язкової умови, що необхідна для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не передбачено.
Одночасно з цим, необхідність висновку структурного підрозділу з питань містобудування та архітектури про погодження проекту землеустрою прямо передбачена частиною 2 статті 186-1 Земельного кодексу України за умов відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта.
Передбачених частиною 2 статті 186-1 Земельного кодексу України обов'язкових та вичерпних умов для отримання і надання позивачем такого висновку щодо предмета правовідносин - земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер - 2625880100:02:002:1162, яка розрахована за межами населеного пункту с. Березівка Березівської сільської ради Івано-Франківського району, з метою подальшої передачі її у власність для індивідуального садівництва (01.05) не існує.
Інформація про погодження меж земельної ділянки із суміжниками, відсутність якої вказана в оскаржуваному рішенні, як остання з трьох підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованою, оскільки вказана земельна ділянка зареєстрована в державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера, тобто є сформованою, що полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі та меж, відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України.
Відмова в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави відсутності дозволу на заміну цільового призначення ділянки (для індивідуального садівництва (01.05) згідно з поданим проектом, замість зареєстрованого в Державному земельному кадастрі (01.13 - для іншого сільськогосподарського призначення), вказані відповідачем тільки у відзиві на даний адміністративний позов.
Як наслідок, рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 2625880100:02:002:1162, в селі Березівка, урочище «Обирша» та передачі її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, необґрунтовано і з порушення порядку та способу, що встановлені Законом.
Таким чином, за наслідками судового розгляду в судовому засіданні доведені фактичні обставини та підтверджені правові підстави, якими обґрунтовані позовні вимоги, спрямовані на судовий захист прав та інтересів позивача від їх порушень з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
У зв'язку з цим, слід визнати протиправним та скасувати пункт 25.2 рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області за №185-8 від 29.04.2021 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 2625880100:02:002:1162, в селі Березівка, урочище «Обирша» та передачі її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, а позов в цій частині задовольнити.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача затвердити в двотижневий строк проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 2625880100:02:002:1162, в селі Березівка, урочище «Обирша» та передачі її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, не підлягає до задоволення, у зв'язку з наступним.
Як встановив та зазначив вище суд, розгляд заяви позивача від 08.02.2021 та доданого до нього проекту землеустрою відповідач здійснив не в порядку та спосіб, що визначені Законом, що унеможливлює зобов'язання відповідача прийняти належне та правомірне рішення, яким завершується порядок їх розгляду, оскільки такому рішенню не буде передувати передбачена Законом процедура. Суд не наділений повноваженнями органів місцевого самоврядування для розгляду за встановленим порядком заяв про передачу у власність земельних ділянок комунальної власності.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1816 гривень, згідно з квитанцією 38 від 04.06.2021.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області частину сплаченого судового збору в розмірі 908 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 25.2 рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700) за №185-8 від 29.04.2021 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 2625880100:02:002:1162, в селі Березівка, урочище «Обирша» та передачі її у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) для індивідуального садівництва.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700) частину сплаченого судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.
Рішення складене в повному обсязі 08 листопада 2021 р.