ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року Справа № 280/7109/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними, стягнення шкоди завданої діями суб'єкта владних повноважень,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з примусового списання (стягнення) 12.12.2022 з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “Приватбанк” - доходу (грошових коштів) останньої у сумі 15 229 гривень 00 копійок, в рамках виконавчого провадження № 69627469 (основна позовна вимога);
- в порядку стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень - коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями, а саме: діями з примусового списання (стягнення) 12.12.2022 з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “Приватбанк” - доходу (грошових коштів) останньої у сумі 15 229 гривень в рамках виконавчого провадження № 69627469 стягнути з Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15 229 гривень, 00 копійок (похідна позовна вимога).
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 793,92 грн. у відповідності до п.3 ч.2, ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивачеві 13.12.2022 року стало відомо про списання банком 12.12.2022 року в примусовому порядку за розпорядженням відповідача з банківського рахунку позивача грошових коштів в розмірі стягнення у виконавчому проваджені. Позивач у виконавчому проваджені виступала в статусі боржника як фізична особа, проте здійснює зокрема самозайняту (підприємницьку) діяльність та є платником єдиного податку другої групи. За 2021 року дохід позивача склав 1 302 117,93 гривні. Позивач вважає списання коштів з зарплатного рахунку відбулося незаконно, оскільки 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) за змістом якого: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 28 грудня 2022 року о 13:00 год.
22.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає даний позов, вважає його необґрунтованим та надає на нього цей відзив, виходячи з наступного. ОСОБА_1 виступає у виконавчому проваджені як боржник фізична особа, а не фізична особа-підприємець. Жодних підтверджуючих документів про здійснення підприємницької діяльності саме як ФОП, боржник державному виконавцю не надавала. Державному виконавцю не забороняється Законом України «Про виконавче провадження» звертати стягнення на кошти майно боржника фізичної особи-підприємця. Державний виконавець направляє банку вимогу про отримання інформації про стан рахунків боржника, використовуючи автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП). Банківські установи за допомогою системи автоматизованого арешту коштів (СААК) надають таку інформацію, а саме лише інформацію про стан рахунків (номер рахунку, назва банківської установи, та розмір коштів які знаходяться на відповідному рахунку), і не більше. Після отримання постанови про арешт коштів боржника чи платіжної вимоги банк користуючись своєю більш детальною інформацією про рахунки боржника, вирішує, приймати вищевказані документи до виконання чи надіслати відмову. Державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника чи постанова про арешт коштів боржника. Боржник відмовилась сплачувати штраф, накладений постановою № 113 виданої 07.06.2022 року Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті, у добровільному порядку. Задля примусового виконання вищевказаної постанови державним виконавцем була надіслана платіжна вимога до АТ КБ «Приватбанк» 25 листопада 2022 року. Після від банку не було жодних повідомлень про цільове призначення рахунку та платіжна вимога не була повернута виконавцеві без виконання. Це свідчить лише про те що, рахунок, із якого були списані кошти боржника, не є рахунком із спеціальним режимом використання з якого заборонялося б списувати кошти. Дії державного виконавця були спрямовані на примусове виконання рішення і проводились на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На виконання ухвали суду відповідачем надані матеріали виконавчого провадження №69627469.
26.12.2022 представником позивача подані додаткові пояснення, заява щодо проведення судового засідання за відсутності позивача та заява про стягнення судових витрат.
У судове засідання, призначене на 28.12.2022, сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явились, враховуючи заявлені клопотання сторін про розгляд справи без участі та у відповідності до положень ч.3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд здійснив подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.08.2022 державним виконавцем винесено постанову ВП №69627469 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради №113 від 07.06.2022 про стягнення з позивача на користь Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради штрафу у розмірі 13600,00 грн.
18.08.2022 державним виконавцем також винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн., та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
У рамках виконавчого провадження державним виконавцем здійснено запити до Державної фіскальної служби про джерела отримання доходів боржника-фізичної особи, до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
25.11.2022 державним виконавцем сформовано вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю №44046, якою вимагається у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), Акціонерного товариства «Універсал Банк», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків позивача.
25.11.2022 відповідачем направлено до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу №69627469 на суму 15229,00 грн., яку одержано банком 28.11.2022.
06.12.2022 державним виконавцем направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю №46953, якою вимагається у АТ КБ «Приватбанк», Акціонерного товариства «Універсал Банк», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків позивача.
12 грудня 2022 року з рахунку позивача АТ КБ «Приватбанк» списано 15229,00 грн., та 13.12.2022 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до банківської виписки по картці/рахунку та квитанції від 17.03.2022 позивачем здійснений переказ у сумі 25326,05 з картки/рахунку НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2 .
На підставі банківських виписок наданих позивачем встановлено, що грошові кошти в розмірі 15229,00 грн. були списані з рахунку божника НОМЕР_3 за яким закріплена картка/рахунок НОМЕР_2 .
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача з примусового списання з банківського рахунку позивача доходу від підприємницької діяльності, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно статті 10 Закону №1404-VIII одними із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, а також звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою та другою статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
З метою виконання вищезазначеного виконавчого документу, державним виконавцем сформовані вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю та платіжну вимогу, які надіслано до банківських установ для виконання.
12 грудня 2022 року з рахунку позивача АТ КБ «Приватбанк» списано 15229,00 грн.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають дохід як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 року №2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, яким встановлено певні особливості виконавчого провадження на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.22 року строком на 30 діб.
Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 року №133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 року №259/2022, який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 року №341/2022, який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 року №573/2022, який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на 12 грудня 2022 року та на даний час в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до підпункту "ж" підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до частини 7 статті 52 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.
У відповідності до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для самостійного зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
Суд вважає, на стадії звернення стягнення на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є доходом боржника, виконавець повинен виявити правову природу (статус) цих грошових коштів на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.
Подібний правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року в справі №756/8815/20.
При цьому державний виконавець не посилається і судом не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є доходом позивача.
Судом під час розгляду справи встановлено, що стягнена сума 15229,00 грн. є доходом від підприємницької діяльності позивача, що підтверджується банківськими виписками по карткам/рахункам та квитанцією про переказ коштів від 17.03.2022.
Доказів зворотного відповідачем не надано.
Відтак, в силу приписів п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не мав правових підстав для звернення стягнення на дохід позивача.
З наведених вище підстав оскаржувані дії відповідача є протиправними, оскільки здійснені без додержання вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо позовної вимоги про стягнення з Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 15229 грн., суд зазначає наступне.
Судом на підставі розпорядження №69627469/2 від 13.12.2022 встановлено, що стягнута сума 15229,00 грн., перерахована на рахунки в Казначейство України (Запорізька міська рада адміністративна комісія при виконавчому комітеті) та в Державну казначейську службу України (витрати виконавчого провадження та виконавчий збір).
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що належним, співмірним та ефективним способом захисту є зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 15229 гривень доходу, при цьому позивачем помилково заявлено про стягнення з відповідача 15229 гривень доходу, оскільки грошові кошти стягнуті з позивача не знаходяться на рахунках відповідача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 793,92 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1750 грн. суд зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу;
Відповідно до підпункту 1-5 до статті 134 КАС України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Качуренко Ю.Ю. до матеріалів справи додані: договір №23.11.22 про надання правової (правничої) допомоги від 23.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії АР №1105301 від 25.11.2022, акт наданих послуг від 26.12.2022 та прибутковий касовий ордер №1.
Відповідно до наданого акту наданих послуг від 26.12.2022 адвокатом проведена наступна робота:
Усна консультація 30 хв. (250 грн. );
Складання та подання позовної заяви у справі 280/7109/22 2 год. (1000 грн.)
Складання та подання письмових пояснень заяви у справі №280/7109/22 1 год. (500 грн.)
Загальна вартість складає 1750 грн.
Відповідачем розмір витрат на правову допомогу заперечується з підстав незначної складності справи та сталості судової практики у подібних спорах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вартість заявлених представником позивача послуг на правничу допомогу у розмірі 1750,00 грн., відповідає критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому суд вважає їх такими, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як доведеними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 287 суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними, стягнення шкоди завданої діями суб'єкта владних повноважень, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з примусового списання (стягнення) 12.12.2022 з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ “Приватбанк” - доходу (грошових коштів) у сумі 15 229 гривень, в рамках виконавчого провадження № 69627469.
Зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) повернути ОСОБА_1 примусово списаний (стягнутий) 12.12.2022 з банківського рахунку в АТ КБ “Приватбанк” - дохід (грошові кошти) у сумі 15229 грн., в рамках виконавчого провадження № 69627469.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 793,92 грн. (сімсот дев'яносто три гривні дев'яносто дві коп.) та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750,00 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),
Відповідач - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 35037364).
Повне судове рішення складено 28.12.2022.
Суддя Б.В. Богатинський