Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2022 року Справа№200/17319/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат на правничу допомогу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненаправлення висновку і документів ОСОБА_1 до Комісії Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, для призначення і виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України направити висновок і документи ОСОБА_1 до Комісії Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з метою призначення і виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
стягнути з Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України на її користь понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона є матір'ю загиблого сина військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у Військовій частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України та впродовж служби утримував своїх батьків. Зазначає, що оскільки її син загинув за фактом дорожньо-транспортної пригоди 23 березня 2021 року, батьки втратили єдине джерело для існування, у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з проханням виплатити їй одноразову грошову допомогу. Проте відповідач листом № 40/35/32-1908/Б-69 від 04.11.2021 повідомив про відмову у розгляді заяви. Позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків, наслідком чого є порушення права на соціальний захист та позбавлення права на розгляд питання Комісією Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач подав відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 26.10.2021 позивач звернулась до нього з вимогою надати документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця, який проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 НГУ. Зазначив, що під час перевірки отриманих документів на відповідність вимогам Постанови КМУ № 975 було встановлено відсутність документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, у зв'язку з чим не має підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Відповідач вказав, що діяв в межах, встановлених чинним законодавством.
Третьою особою пояснень по суті заявленого позову до суду не подано.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Хохленкова О.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позовну заяву залишено без руху і позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 13.07.2022 №342 “Щодо повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №200/17319/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенка С.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року адміністративну справу прийнято до провадження і вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 09.08.1979.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
30.11.2018 ОСОБА_2 призваний на військову службу за контрактом. Службу проходив у Військовій частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовець ОСОБА_2 загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується свідоцтвом про смерть та Висновком службового розслідування від 12.04.2021, затвердженого командувачем Національної гвардії України генерал-полковником М. Балан.
21.10.2021 позивач звернулась до Військової частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявою про надання документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як матері загиблого військовослужбовця, який проходив службу у Військовій частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Листом відповідача від 04.11.2021 №40/35/32-1908/Б-69 позивачці фактично відмовлено у направленні висновку щодо отримання одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів (Головного управління Національної гвардії України) у зв'язку з ненаданням документів, що визначені у пункті 10 Порядку № 975, у тому числі документу, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Положеннями статті 40 Закону №2232-ХІІ встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Згідно пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Пунктом 6 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Пунктом 9 цієї статті встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
При цьому, пунктом 12 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Як вбачається з листа відповідача від 04.11.2021 № 40/35/32-1908/Б-69, позивачці відмовлено у направленні висновку щодо отримання одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів (Головного управління Національної гвардії України) у зв'язку з відсутністю документу про причини та обставини загибелі військовослужбовця.
Проте, з огляду на викладене, вирішення питання щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця чинним законодавством України віднесено виключно до компетенції Комісії Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідач повинен лише подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Відповідачем не було подано висновок стосовно можливості призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Головного управління Національної гвардії України, а, отже, будь-яке рішення з даного питання Комісією Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не приймалося.
Суд зазначає, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Національною гвардією України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Разом з цим, у спірних правовідносинах відповідач діяв протиправно, оскільки повинен був здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, включаючи складання відповідного висновку, з подальшою передачею їх до Головного управління Національної гвардії України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги у зв'язку із відсутністю документу про причини та обставини загибелі військовослужбовця, суд зазначає, що такі доводи можуть бути розглянуті судом лише після прийняття відповідного рішення, передбаченого Порядком № 975 (за умови оскарження особою такого рішення в судовому порядку).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 456/2215/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Беручи до уваги, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймається Комісією Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, то відповідач, фактично відмовляючи позивачу у складанні висновку щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та направленні його на розгляд до Головного управління Національної гвардії України, допустив порушення процедури розгляду звернення позивача та діяв поза межами наданих йому повноважень.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу дорогу, суд оцінює надані докази та мотивацію щодо надання правової допомоги і зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Марцих Ярославом Олександровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12 лютого 2019 року № 002044) на підставі ордеру від 01.12.2021 серія АР № 1067821.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем наданий розрахунок витрат на правову допомогу згідно договору № 341 від 10.09.2021, акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт за договором № 341 від 10.04.2021, та квитанція №1 про сплату послуг у наданні правової допомоги.
При цьому договору про надання правової допомоги, що підтверджує виникнення прав та обсяг обов'язків між позивачем та його представником до позову не надано.
Крім того, позивач не обґрунтував в розрахунку витрат та акті прийому - передачі вид послуги «правове супроводження ведення справи щодо виплати одноразової грошової допомоги».
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Оскільки позивачка, згідно довідки МСЕК серії ДОН-05 № 075377, копія якої наявна в матеріалах справи, є особою з інвалідністю 2 групи, то відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 260, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національної гвардії України (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат на правничу допомогу, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненаправлення висновку і документів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, для вирішення питання про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) направити висновок і документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії Національної гвардії України з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, для вирішення питання про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2022 року.
Суддя С.В. Ушенко