Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3238/22
П О С ТА Н О В А
28 грудня 2022 року м. Овруч
Суддя Овруцького районного суду Гришковець А. Л. , розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Інспектором СРПП ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Сілівончиком Дмитром Володимировичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 251367 від 01.12.2022, згідно якого 01.12.2022 близько 20 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 Маруняк ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка - ОСОБА_3 , яке виразилося в умисних діях психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювалася в його адресу словами нецензурної лайки, штовхала, чим порушила Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставлені СМС. Беручи до уваги, що згідно ст.268 ч.2 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП, не відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
В Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» законодавець визначив домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи правовідносини, що розглядаються, суд відмічає, що саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Висловлювання нецензурною лайкою, про яке йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не має всіх необхідних ознак об'єктивної сторони вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
З письмових пояснень потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідує, що конфлікт між ними виник з приводу вживання спиртних напоїв ОСОБА_4 , під час якого вони ображали один одного. Однак, доказів, що словесні образи були спрямовані на обмеження волевиявлення потерпілого, викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілого, суду надано не було.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є недоведеним.
За встановлених обставин, зважаючи, що суду не було надано достатніх та незаперечних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, судом не може бути зроблений беззаперечний висновок про наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та відповідно про наявність правових підстав для закриття справи.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.173-2, 283, п.3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А. Л. Гришковець