Справа №339/205/22
15
2/339/92/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви та зобов'язання вжити необхідних дій, -
встановив :
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.57-61), просить визнати протиправною бездіяльність Болехівської міської ради у вирішенні земельного спору щодо меж земельних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка полягає у тому, що відповідач не провів належним чином перевірку та не здійснив розгляд заяви позивача від 26 травня 2022 року, зобов'язавши відповідача вжити необхідних заходів для вирішення земельного спору згідно норм чинного законодавства: передати заяву на розгляд комісії по вирішенню земельного спорів Болехівської міської ради та за результатами розгляду прийняти вмотивоване рішення.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач був власником земельної ділянки, площею 0.1699 га для будівництва і обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства згідно державного акту №015968 від 19 грудня 1998 року, частину якої, площею 0.09 га по по АДРЕСА_1 він 25 квітня 2003 року продав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У червні 2016 року позивач довідався, що сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зробили розмежування їх земельних ділянок та у 2010 році змінили межі земельної ділянки, повідомивши його, що криниця, яка згідно свідоцтва права власності належить йому, знаходиться не на його земельній ділянці, а на земельній ділянці, яку він відчужив їм.
Між позивачем та третіми особами виник спір щодо розтащування криниці, внаслідок чого вони звернулися до суду та рішенням від 21 грудня 2016 року їм відмовлено в задоволенні позовних вимог та визнано, що криниця належить саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Крім того, депутатами Болехівської міської ради рекомендовано позивачу відгородити своє майно (криницю), що він і зробив.
15 листопада 2017 року комісією Болехівської міської ради по заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено геодезичні роботи, на підставі яких ОСОБА_1 незаконно звинуватили в самовільному перенесенні огорожі та зайнятті частини земельної ділянки площею 0.0031 га, що перебуває у власності заявників.
27 травня 2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача та просив перевірити і вжити необхідних заходів у прийнятті рішення по відновленні межових знаків та стану земельної ділянки, який існував до порушення його майнових прав.
За результатами його заяви отримано відповідь №я-1/35-5 від 25 червня 2021 року та не вжито жодних заходів, щодо порушення його майнових прав, як власника домоволодіння.
04 серпня 2021 року позивач повторно звернувся з заявою до відповідача та вказав, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з корисливою метою самовільно незаконно захопили його власність (криницю) та змінили конфігурацію меж при виготовленні технічної документації, про що він не був проінформований.
Виконавчим комітетом Болехівської міської ради надано відповідь 26 серпня 2021 року, в якій рекомендовано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити межі своєї земельної ділянки, виключивши частину ділянки, де розташована криниця. Однак вони заперечують перенесення межі, оскільки наявність криниці була для них істотною умовою на час купівлі будинку, не надаючи підтверджуючих документів та вводять в оману недостовірною інформацією.
10 вересня 2021 року позивачем здійснено звернення до Івано-Франківської обласної Державної адміністрації з вищевказаною проблемою, але відповідно до п. 3 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян» його звернення направлено за належністю до відповідача, який відповіді так і не надав.
Вважаючи, що згідно ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», саме відповідач повинен вирішувати земельні спори у порядку, встановленому законом, тому повинен відреагувати на порушення його прав, зазначених в заяві та зобов'язати змінити межі громадян, а не рекомендувати, просить позовні вимоги задоволити.
28 липня 2022 року провадження в справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.
07 жовтня 2022 року представником відповідача подано відзив на уточнену позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити та вказує, що спір між суміжними землевласниками земельних ділянок по АДРЕСА_1 існує вже більше 10 років .
За результатами розгляду письмової заяви встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 25 квітня 2003 року позивачем продано нерухоме майно по АДРЕСА_1 Загидуліній ОСОБА_6 та відчужено земельну ділянку площею 0,09 га із загальної площі 0,1699 га, що належала позивачу згідно державного акту на право приватної власності на землю серія I-ІФ №015968 від 18 грудня 1998 року.
На час укладення договору купівлі-продажу ці частини земельної ділянки не були розмежовані між собою та не було встановлено розмежування між ними в натурі (на місцевості).
У 2010 році на підставі вищевказного договору купівлі-продажу на площу 0.09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 Загідуліною ОСОБА_6 виготовлено та отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №329630 від 03 жовтня 2010 року.
При виготовленні ОСОБА_5 державного акту у 2010 році, позивачем, як суміжним землекористувачем, погоджено межу земельної ділянки.
Оскільки, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 являються співвласниками земельної ділянки на підставі державного акту на право власності від 10 червня 2003 року, то згідно п.1 ст.154 ЗК України, що органи виконавчої влади та органи самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки та обмеження.
Для відчуження частини земельної ділянки, що перебуває у власності (користуванні) розробляється технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. яка погоджується: у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі - заставодержателем; у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні землекористувачем.
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.
Тому позивачу рекомендовано звернутися у проектну ліцензовану організацію щодо відновлення межових знаків в натурі (на місцевості).
Крім того, у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.
У виконавчому комітеті Болехівської міської ради відсутні такі сертифіковані спеціалісти.
Згідно п.3 ст.158 ЗК України, заяви позивача неодноразово розглядалися спеціалістами міської ради, про що позивачу були дані вичерпні відповіді у встановлений чинним законодавством термін.
Крім того, рішенням Болехівського міського суду від 03 червня 2019 року позивачу в позові до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення перешкоду користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Таким чином, у зверненні позивача поставлено питання, що вже було предметом судового розгляду та по якому прийнято рішення судів. На вказане звернення надано мотивовану відповідь у відповідності до чинного законодавства України, тому відсутні підстави для задоволення позову (а.с.73-76).
10 жовтня 2022 року треті особи надали письмові пояснення, в яких просять в задоволенні позову відмовити, вказуючи, що 25 квітня 2003 року позивач відчужив їм житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, площею 0,09 га по АДРЕСА_1 .
На момент укладення договору купівлі-продажу від 25 квітня 2003 року не було встановлено у визначеному законом порядку в натурі (на місцевості) межі частини земельної ділянки, що відчужується, натомість позивачем натягнуто сітку між земельними ділянками, яка знаходиться і по даний час.
04 жовтня 2010 року видано, а 03 листопада 2010 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 829630, відповідно до якого вони на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2003 року є співвласниками земельної ділянки (по 1/2 частки у спільній власності), площею 0,0900 га, по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).
Згідно з планом встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у графі «суміжники» межа Б-В міститься запис серії та номера паспорта позивача та його особистий підпис .
Відповідно до акта від 26 липня 2016 року, комісією розглянуто звернення позивача по встановленню меж із ОСОБА_5 та рекомендовано звернутися до проектної ліцензованої організації щодо необхідності зміни меж земельної ділянки, враховуючи місце розташування криниці ОСОБА_1 на земельній ділянці, що є у її приватній власності.
Згідно з планом території земельної ділянки, виконаним 11 жовтня 2016 року інженером- землевпорядником, земельна ділянка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 має площу 0,09 га, земельна ділянка позивача - 0,0747 га, та наявна земельна ділянка площею 0,0026 га, яка не відноситься до земельних ділянок позивача та відповідачів. Спірний колодязь знаходиться на їх земельній ділянці на відстані 0,68 м від земельної ділянки позивача.
Згідно рішення Болехівського міського суду від 21 грудня 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 листопада 2010 року серії ЯИ № 829630 та у задоволенні їхнього зустрічного позову до позивача та Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно.
Рішенням Болехівського міського суду від 21 лютого 2019 року зобов'язано ОСОБА_1 звільнити частину земельної ділянки площею 0,0031 га Л.Українки шляхом перенесення частини огорожі (металевих стовпчиків у кількості дев'яти штук та сітки довжиною 31 метр) на попереднє місце, встановивши їх на цій земельній ділянці по АДРЕСА_1 від точки «Б» до точки «В» .
Однак, позивач знову ж таки звернувся до Болехівської міської ради щодо вирішення спору, який уже було вирішено в судовому порядку та не надав жодних нововиявлених обставин чи фактів, які змінились та не були предметом розгляду в попередніх судових процесах, а тому він грубо зловживає своїми правами (а.с. 77-79).
14 жовтня 2022 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказує, що твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що спір між суміжними землевласниками земельних ділянок по АДРЕСА_1 , існує вже більше 10 років відповідає дійсності та більше того це підтверджує той факт, що позивач на протязі багатьох років намагається захистити свої порушені права відповідно до вимог чинного законодавства України, звертаючись до органу місцевого самоврядування з заявами про порушення його майнових прав на землекористування.
26 травня 2022 року позивач звернувся з заявою до відповідача про відновлення межових знаків земельної ділянки в натурі (на місцевості) і припинити порушення його прав на виготовлення документації на земельну ділянку. Однак у відповідь отримав інформацію про те, що позивач продав частину земельної ділянки та погодив межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За результатами розгляду даної заяви також порекомендовано звернутися у проектну ліцензовану організацію щодо відновлення межових знаків в натурі (на місцевості).
Вищевказана відповідь відповідача не задовільнила позивача та він вважає, що відповідач вчиняє бездіяльність щодо його прав на землекористування та вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с.100)
Суд, заслухавши вступне слово позивача, його представника, представника відповідача, третьої особи ОСОБА_4 , повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом даного спору є бездіяльність Болехівської міської ради з приводу неналежного розгляду заяви позивача щодо вирішення земельного спору: встановлення меж земельних ділянок між власниками земельних ділянок: позивачем та третьою особою ОСОБА_5 .
Слід роз"яснити, що протиправна бездіяльність відповідача, як органу місцевої влади щодо вирішення земельних питань, має місце в тому випадку, коли в межах повноважень у відповідача існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.
Так, 26 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Яцинин І.В. із заявою, в якій просить перевірити та відновити межові знаки земельної ділянки в натурі на місцевості та припинити порушення його прав на виготовлення документації на кадастровий номер земельної ділянки ( а.с. 29).
Даючи відповідь на звернення, виконавчий комітет Болехівської міської ради в листі від 10 червня 2022 року за № Я-1/93 рекомендував ОСОБА_1 для вирішення порушеного в заяві питання звернутися в проектну ліцензовану організацію щодо відновлення межових знаків в натурі (на місцевості), оскільки згідно з пунктом 2 статті 158 ЗК України не є компетенцією органу місцевого самоврядування вирішувати земельні спори з приводу користування земельним ділянками, які є у власності громадян та юридичних осіб (а.с.29-30).
Суд погоджується з таким твердження відповідача, оскільки відповідають встановленим у справі обставинами та вимогам закону.
Зокрема, дійсно, як встановлено судом, позивач та третя особа ОСОБА_5 є суміжними власниками земельних ділянок та між ними постійно виникають суперечки щодо порядку користування ділянками та криниці, яка розміщена на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_5 .
Так, згідно державного акту на право приватної власності на землю I-IФ №015968 від 19 грудня 1998 року ОСОБА_1 передано землю для будівництва та обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства площею 0.1699 га (а.с.11-12).
ОСОБА_1 25 квітня 2003 року за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відчужив житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, площею 0.09 га по АДРЕСА_1 Загидуліній ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с.13).
З Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №329630 від 03 листопада 2010 року вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,0900 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2610200000:08:027:0103 (а.с.21).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 червня 2003 року ОСОБА_1 належить житловий будинок А площею 66.9 кв.м., вбиральня Б площею 1.3 кв. м., криниця 1, ворота 2 розміром 3.5 кв.м., огорожа 2 розміром 56.4 кв.м. (а.с.14).
Позивач, вважаючи, що належна йому криниця, знаходиться на земельній ділянці, яка внесена до Державного акту ОСОБА_5 , звернувся до суду із вимогами про скасування вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №329630 від 03 листопада 2010 року.
Рішенням Болехівського міського суду від 21 грудня 2016року в задоволенні таких вимог відмовлено ( а.с. 15-17).
З відповіді виконавчого комітету Болехівської міської ради від 02 серпня 2016 року №я-1/457 на звернення ОСОБА_1 щодо встановлення меж з сусідкою ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 надано роз'яснення щодо необхідності зміни меж земельної ділянки, враховуючи місце розташування його криниці на земельній ділянці, що є у її приватній власності.
У разі незгоди ОСОБА_5 змінити межі земельної ділянки, виключивши частину ділянки під криницею, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду (а.с.22).
Актом комісії від 15 листопада 2017 року з фотофіксацією, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 використовують на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0.09 га, на якій розташована криниця. На час розгляду звернення виявлено, що ОСОБА_1 переніс огорожу, відгородивши криницю та частину земельної ділянки ОСОБА_5 , мотивуючи це тим, що криниця зазначена, як об'єкт нерухомого майна у свідоцтві про право власності, виданого на його ім'я.
За результатами проведених геодезичних робіт встановлено, що ОСОБА_1 методом самовільного перенесення огорожі зайнято частину земельної ділянки площею 0.0031 га, яка перебуває у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.23-24).
З відповіді від 25 червня 2021 року №я-1/355 на звернення ОСОБА_1 від 27 травня 2021 року щодо спотворення меж ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 являються співласниками земельної ділянки на підставі державного акту, а згідно п.1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки та обмеження.
Крім того, проведено встановлення (відновлення ) межі між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ділянкою ОСОБА_7 , за результатами якого Інспекцією за контролем та використанням земель притягнуто ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за самовільне порушення меж (а.с.25-26).
04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Болехівської міської ради щодо вжиття заходів по припиненню правопорушень його майнових прав на нерухоме майно (криниці) приватної власності, яке незаконно захоплено ОСОБА_5 з корисною метою, шляхом незаконної конфігурації меж при виготовленні документації на кадастровий номер за сприяння ліцензійного інженера-землевпорядника ОСОБА_9 (а.с.27).
26 серпня 2021 року виконавчим комітетом Болехівської міської ради надано відповідь про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 рекомендовано змінити межі своєї земельної ділянки, виключивши частину ділянки, де розташована криниця, оскільки п.12 ст.79-1 ЗК України передбачено, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками безформування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, однак дані громадяни заперечують перенесення меж, оскільки наявність криниці на ділянці була для них істотною умовою на час купівлі будинку (а.с.28).
Як ствердив позивач та його представник в судовому засіданні, підставою для подання спірної заяви до Болехівської міської ради з приводу встановлення меж, якраз стала необхідність перевірити межі земельної ділянки між ним та ОСОБА_5 , які не відповідають розмірам, зазначеним в Державному акті на землю, оскільки, за твердження позивача, розмір його земельної ділянки зменшився і фактично становить 0,0747 га, замість 0,0799 га, а на частині земельної ділянки ОСОБА_5 , яка має бути йому повернута, знаходиться належна йому криниця.
Однак, такі вимоги позивача були предметом розгляду судів, в прийнятих судових рішеннях яких дана правова оцінка.
Так, в березні 2019року позивач звернувся до суду з вимогами, де вказував, що при виготовленні вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 безпідставно і незаконно змінено конфігурацію меж земельних ділянок, внаслідок чого зменшено площу його земельної ділянки, яка фактично становить 0,0747 га, замість 0,0799 га, а також до їх земельної ділянки віднесено криницю, яка йому належить і яку він не відчужував.
Рішенням Болехівського міського суду від 03 червня 2019 року в позові до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення перешкоду користуванні земельною ділянкою відмовлено, вказане рішення постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року залишено без змін (а.с.80-85).
Незважаючи на вказане судове рішення, в якому дана обгрунтоване пояснення на необгрунтовані вимоги позивача, він знову 26 травня 2022 року звернувся до міського голови Яцинин І.В. із заявою, в якій просить перевірити та відновити межові знаки земельної ділянки в натурі на місцевості та припинити порушення його прав на виготовлення документації на кадастровий номер земельної ділянки.
Слід зазначити, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.
Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.49-54 цього Порядку.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).
Положеннями статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
З Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №329630 від 03 листопада 2010 року вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0900 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2610200000:08:027:0103 (а.с.21).
А тому вказана земельна ділянка є сформованою і не потребує повторного відновлення межових знаків.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 154 ЦК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.
Слід зазначити, що власник земельної ділянки звертається до будь-якої землевпорядної організації відповідного регіону, де розташована земельна ділянка та укладає з нею договір на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:юридичні особи, що володіють необхідними технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
З переліком суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників, або у територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
За таких обставин, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Таким чином, до повноважень голови Болехівської міської ради, куди звернувся позивач із заявою від 26.05.2022року, не віднесено перевірення, відновлення чи затвердження меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
З урахуванням вищевказаного, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом, до повноважень Болехівської міської ради не віднесено відновлення межових знаків земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка вже є у власності сторін, а тому не підлягають задоволенню.
Також слід зазначити, що позивач, звертаючись до суду, невірно зазначив процесуальне становище Загидулін Я.С., як третьої особи.
Так, заявлені позовні вимоги направлені на захист порушеного відповідачем, на думку позивача, його права на власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться криниця, власником якої є саме ОСОБА_5 .
За таких обставин, до участі у справі як співвідповідача потрібно було залучити ОСОБА_5 , прав та інтересів якої стосується рішення суду, на що суд звернув увагу позивачу та його представнику -адвокату у підготовчому засіданні 18.11.2022року, роз"яснивши наслідки невчинення такої дії (протокол судового засідання а.с.125) : відмова у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Проте, ОСОБА_5 до участі у справі у якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, хоч суд роз"яснив таке право, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок неналежного складу відповідачів.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 154 ЗК України, ст. 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову в уточненій редакції ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви та зобов'язання вжити необхідних дій відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Болехівська міська рада - місце розташування пл. І.Франка, 12 м.Болехів Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 41337190.
ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 - АДРЕСА_3 .
Дата виготовлення повного тексту рішення - 30 грудня 2022 року
Суддя Головенко О.С.